«Ковбаса «Московська» пішла вслід за кораблем», — кажуть покупцям чернігівські продавці

У чернігівських магазинах з вивіскою «Куликівські ковбаси» (власник торгової марки Віктор Труш, фермер з Куликівки) більше немає «московської» ковбаси. Сирокопчена «московська» тепер — «Столична» по 341 грн. за кілограм, а варено-копчена (напівкопчена) «московська» стала «Чернігівською» по 208,5 грн за кг. Сир «Російський» став «Сметанковим» (308 грн за кг), повідомляють ТЕКСТИ. До речі, сир «Російський» насправді зовсім не російський – це швейцарський «Тильзітер» з долини Ементаль. — Усім, хто ще просить «московську», кажу, що ковбаса «московська» пішла за російським кораблем, — каже Світлана Лук’янцева, продавчиня в одному з магазинів. — І додаю: москви більше немає, затонула. Назва змінилася, коли в Чернігові були бойові дії. Ковбаси — у вакуумній упаковці. На кожній — наклейка, вказана дата виробництва, вага, склад. А етикетки нові ще не зробили. Продавчині охоче розповідають про те, як працювали під час бойових дій у місті. 24 лютого зранку з Куликівки на Чернігівщині виїхала машина з товаром. Усі вже знали, що почалась війна. Розуміли, що люди будуть запасатися їжею. Тому магазин відчинили не о восьмій, як зазвичай, а о шостій. Працювали щодня. У магазин вийшли не о восьмій ранку, коли зазвичай відчинялися, а о шостій. Працювали кожен день. За півтора місяці перерва була десь днів чи на п’ять, чи на сім, коли підірвали міст через Десну. — Була ще друга дорога, в об’їзд через Остер. Близько 300 кілометрів. Але біля Мажугівки стояли російські війська. Коли вони відійшли, ми відновили роботу, — розповідає продавчиня. — Працював і завод у Куликівці, і магазини в Чернігові. Я разом з напарницею Наталією Ребенко інколи тут і ночувала. Звільнили підсобне приміщення. Працівники приходили на роботу разом з дітьми. Малі сиділи в кабінеті директора, у продавців. Я, хоч і живу відносно недалеко, додому ходила рідко, страшно було. Ночувала в магазині «Аврора», що поряд з нами. Там підвальне приміщення, керівництво дозволяло туди спускатися. На ніч набирала в наших дівчат кофтин, кардиганів, одягалася, зверху ще жилетку. Спали прямо на підлозі. Коли торгували, навіть вікна на провітрювання боялися відкривати. Часто не було ні світла, ні води. — Як рятували товар, коли електроенергії не було? — Продукцію розмітали за кілька годин. Навіть на прилавки не розкладали, продавали прямо з ящиків. Машина привозила ковбасу, молочну продукцію, вивантажували по точках і їхали на чернігівський хлібокомбінат. Водії не раз потрапляли під обстріли. Купували й хліб, бо як же ковбасу їсти без хліба? Як тільки люди знали, що новий завіз товару, уже стояли в черзі. О восьмій відчинялися, а о дванадцятій уже зачинялися. Дівчата в магазині на вулиці Жабинського принесли в магазин розкладачки. Там і спали. Машина приїздила десь о сьомій, а чернігівці стояли в черзі з шостої ранку. — Скільки продали під час військових дій? — Точної кількості не скажу, бо магазинів у місті багато. Але, думаю, удвічі більше, ніж у довоєнний час. — Часто ще просять «московську»? — Молодь швидко звикла і зразу просять чи «Столичну», чи «Чернігівську». Час від часу «московську» згадують пенсіонери. Це більше ті, які купують у нас не дуже часто. Назва сиру «Сметанковий» швидко зайшла, «російського» вже навіть і не згадують. У магазині, бачила, поміняв назву і соус «Краснодарський». Тепер він став «Український». Думаю, етикетки були в запасі. Стару назву перекреслили чорним і поряд надрукували нову назву. Вийшло креативно. Автор: Юлія Семенець Джерело: 0462.ua