Фахівці комунальної установи «Центр ветеранів війни» Чернігівської обласної ради працюють для тих, хто боронить рідну землю від ворога. Вони підтримують тих, хто чекає з фронту синів і дочок, чоловіків і дружин, батьків, допомагають тим, у кого ця війна забрала найдорожче – життя рідних. Цей заклад діє в Чернігові з 2018 року, і більшість часу його очолює волонтерка та донедавна військовослужбовиця Юлія Дмитренко.
«Все, що турбує наших підопічних, мені знайоме»
-Це нелегка робота, і виконуємо її здебільшого ми – жінки, дружини загиблих героїв, дружини і сестри учасників бойових дій. І те, що турбує наших підопічних, мені добре знайоме, — розповідає пані Юлія. — Це ветерани війни, ветерани з інвалідністю внаслідок війни, військовослужбовці, члени їхніх родин, сім’ї загиблих і зниклих безвісти військовослужбовців. Але ми працюємо, аби ветерани та їхні сім’ї почувалися захищеними. Основна мета діяльності нашого Центру — надання комплексу послуг, спрямованих на реабілітацію, збереження та відновлення психічного та фізичного здоров’я. На жаль, все більше людей звертаються до нас за допомогою.
За період з 1 січня 2024-го до 1 травня 2025-го року до Центру ветеранів звернулися більш ніж тисяча осіб. Їм надали різносторонню підтримку: психологічні консультації, послуги з відновлення, інформування, реабілітації. На жаль, війна триває, тож, за словами Юлії Дмитренко, кількість звернень щороку збільшуються. Все більше військових потребують допомоги щодо опрацювання ПТСР, надходить більше запитів на підтримку в горюванні, щодо стосунків у сім’ї, а також стабілізації психоемоційного стану. Психологиня Ірина Глушко, котра працює в Центрі з перших днів його заснування, додає:
— Більше бачу негативних психоемоційних станів. Кожна з нас, психологинь, проводить три -чотири консультації на день. І працюємо ми з важкими станами, бо і воїни наші, і члени їх сімей, і діти страждають. Проводили також групи підтримки матерів загиблих героїв, зараз плануємо групи підтримки родин зниклих безвісти.
Як досвідчена фахівчиня у галузі психології Ірина Глушко консультує своїх колег, сприяє їхньому професійному зростанню.
— Вона мене в телефонному режимі почала підтримувати, ще коли я була в армії. А зараз я набагато краще справляюся з навантаженнями по роботі, — підкреслює директорка Центру ветеранів Юлія Дмитренко. — Інші психологи також застосовують методи психологічної підтримки, щоб попередити професійне вигорання. Загалом у нас здорова, дружня атмосфера в колективі.
Спеціалісти Центру ветеранів час від часу проходять навчання та курси підвищення кваліфікації. Психологи та масажисти-реабілітологи здійснюють виїзди у військові частини та громади Чернігівщини, проводять психологічні консультації в медичних закладах. Торік мобільна бригада Центру ветеранів здійснила десятки виїздів у батальйони 119-ї окремої бригади територіальної оборони, в центр морально – психологічної підтримки ОК «Північ» та багато інших військових частин.
Добровільно стала на захист Батьківщини
Мрія стати військовою у Юлії Дмитренко зародилася ще на зорі здобуття Україною незалежності. Але оскільки в армії відбувалося скорочення і не було відповідних посад, пані Юлія вирішила піти працювати за профілем, вона мала юридичну та психологічну освіту. Кризовий центр, малий бізнес, а згодом – робота в державній установі – всюди мала досвід взаємодії з людьми.
Втім, навіть коли очолила обласний центр комплексної реабілітації та обслуговування учасників бойових дій, членів їхніх родин та сімей загиблих – так колись називався Чернігівський обласний центр ветеранів війни, — вона не полишала думки стати військовою. Тож коли почалася широкомасштабна війна росії проти України, Юлія Дмитренко спочатку зайнялася волонтерством, а потім добровільно стала на захист нашої країни. Разом із своїм чоловіком пройшла дорогами війни. На жаль, чоловік загинув, а вона продовжує виховувати дітей і розвивати Центр ветеранів. Крім цього, продовжує займатися волонтерською діяльністю.
— Дуже багато людей з особистої ініціативи допомагають нашому Центру. Це депутати, підприємці, звичайні люди без особливих посад, — розповідає пані Юлія. — Серед моїх друзів дуже багато волонтерів, і ми часто возимо допомогу на фронт, адже наші захисники постійно чогось потребують. Серед останніх запитів – протигази, фільтри, аптечки. Нещодавно шукали хлопцям холодильник, завдяки друзям відправили його в одну із військових частин Ізюму.
Ветерани потребують комплексної допомоги
В Україні створюють і діють різні ветеранські простори, заходи з реабілітації надають військовослужбовцям у медичних закладах. Це добре, однак там не пропонують різні види допомоги – і не тільки військовим, а й їх рідним, членам сімей загиблих.
— У лікарнях є реабілітація медична і деякою мірою фізична. Там людина пролежить 21 день — і все. А деяким хлопцям, по-перше, після поранення необхідна постійна робота з реабілітологом, який призначить ЛФК, масаж чи лімфодренаж. По-друге, їм потрібен ще й психолог. Стан бійців важкий, і тому вони потребують всебічної підтримки. Все це є у нашому Центрі, — зауважує Юлія Дмитренко. — Так само важлива увага рідним військових, аби вони не концентрувалися на своїй біді й проблемах. У нас є групи підтримки для них.
Чернігівський обласний центр ветеранів став місцем підтримки для тих, хто пройшов війну, для тих, хто пережив втрату, для тих, хто чекає рідних з фронту. Адже його головна мета — допомогти ветеранам та їхнім родинам повернутися до повноцінного життя, відновити фізичне та психологічне здоров’я. У своїй роботі психологи застосовують різні форми взаємодії, це і арт-терапія, групи підтримки для дружин і матерів загиблих воїнів, безвісти зниклих.
— Надихає сам процес допомоги, коли людина приходить з проблемами, у розпачі, а виходить більш стабільна, і її стан покращується, це дає мотивацію продовжувати роботу, — відверто зізнається психологиня Ірина Панченко. — Я дуже рада, що можу допомагати і військовим, і багатьом іншим нашим підопічним, бо разом ми стаємо сильніші.
Серед соціальних послуг, які надають у Центрі ветеранів – консультації з оформлення документів, отримання статусів та пільг, сприяння зайнятості, професійній адаптації та започаткуванню власної справи, організації дозвілля.
— Моя мотивація грунтується на глибокій повазі до ветеранів, на бажанні бути корисною та ефективною в подоланні тих викликів, з якими вони стикаються, — підкреслює фахівчиня із соціальної роботи Тетяна Мансурова. – Це робота, яка потребує співчуття, терпіння, знань і щирого бажання допомогти.
«Відчуваємо надійну підтримку»
— Нещодавно в рамках ініціативи “Сильні разом” у нас проходила серія майстеркласів для дітей і дорослих із сімей ветеранів та родин загиблих, — розповідає Людмила Довгань. – Організовували ці заходи за Програмою розвитку ООН( ПРООН) в Україні коштом Європейського Союзу за технічного адміністрування ГО “Взаємодія Плюс”. Це були заходи з миловаріння, розпису екоторбинок, виготовлення свічок тощо.
— Ми часто організовуємо для наших підопічних безкоштовні екскурсії, походи до чернігівських театрів і музеїв, і коли бачимо в очах дітей радість, то розуміємо, що працюємо недаремно, — додає Тетяна Мансурова.
Олена Запека – мати загиблого героя Віктора Запеки — відвідує Центр ветеранів вже не перший рік. Каже, що відчуває тут надійну підтримку.
— Нас запрошують на різні заходи. І діток можна привести, і самим на майстеркласи прийти. Тут і масаж зроблять, і з психологом можна поспілкуватися. І взагалі — просто прийти та поговорити з дівчатами, — поділилася своїми враженнями пані Олена.
— Наразі великою проблемою є те, що приміщення вже замале для Центру обласного значення. Наша установа потребує розширення, — зауважує Юлія Дмитренко. — Нині всі послуги надаємо в різних приміщеннях: окремо – соціальний супровід, окремо працюють психологи, окремо — лікарі. Тобто ветеран шукає, де яку допомогу може отримати. А без належного державного фінансування та підтримки на обласному рівні це питання вирішити неможливо.
Співчуття, допомога, розуміння та повага – найголовніше для ветеранів. Бо воїни, учасники бойових дій шкірою відчувають щире ставлення та бажання допомогти. Наступного разу він не прийде, буде ображений, що йому не приділили належну увагу. Тому в цьому Центрі працюють тільки ті, кому дійсно болить.
— Ветерани здійснили величезну жертву заради нашої країни, тому наш обов’язок – підтримати їх у мирному житті, допомогти адаптуватися, знайти нові сенси та ресурси для повноцінного життя, — підсумовують фахівці Центру.
Ірина Довгошея
Фото надані фахівцями Центру ветеранів
Джерело: 0462.ua
