«Коли дитина починає керувати, все руйнується»

За консультацією на запит наших читачів цього разу звертаємося до психологині Олени Гірченко – кандидатки психологічних наук, доцентки, керівниці Психологічної служби НУЧК. Проблема. Є родина — чоловік, жінка та дитина. Дитині 5 років, чоловік — не її рідний батько, але виховує з 2 років. І коли від нього дитині щось треба (скажімо, купити іграшку), дівчинка називає його татом, а коли він починає встановлювати якісь правила, дитина ігнорує й може сказати: «Ти не мій тато»! Чоловікові це, звісно, не подобається. Він робить зауваження партнерці, що вона не так виховує дитину. В результаті виникають конфлікти. Питання в тому, що робити та як налагодити взаємодію в цій родині, щоб усім було комфортно? З чого починати? До того ж, ця жінка виховувалася без участі батька, і вона щиро зізнається, що толком не знає, якою має бути роль батька в родині. Коментар. Ситуація не проста, адже окрім проблеми у сфері виховання, спостерігаємо змішані ролі батька та мами, які не до кінця зрозумілі дорослим. Це заважає вибудувати чіткість в поведінці, правилах і межах в цій родині. Незрозумілість своїх ролей в тріаді родини підштовхує дорослих приміряти інші ролі, які є менш корисними, і які виникають через почуття провини (не рідний батько). Це дитина швидко зчитує та може використовувати для власної користі, по простому — маніпулювати. Заміна ролей мами, тата, дитини на жертву (це дитина, коли її сварять), агресора (це тато, коли виховує) та рятівника (це мама, яка неусвідомлено захищає), призводить до складнощів, адже це ролі маніпуляторів, і водночас вони вказують на власну вразливість кожного з членів родини. Для налагодження комфортної комунікації та гармонійних взаємин необхідно домовитися батькам (свідомо) та показувати чіткі й гнучкі рамки поведінки для дитини. Тоді дитина відчуватиме надійність, і правила для неї будуть зрозумілі. З чого почати? Визначити ті ролі, які потрібні, щоб дитина існувала в комфортному та безпечному середовищі. А це значить, що треба визначити, що має робити тато, які в нього права та обов’язки по відношенню до дитини та до родини. Потім треба визначити роль дитини, бо якщо вона починає маніпулювати, це означає, що вона перевіряє на міцність і одного, і другого, шукає «слабкі місця». Якщо вона відчуває, що десь є слабинка, це значить, що батьківські ролі не визначені, батьки не впевнені, що вони можуть в них існувати. Роль мами тут найскладніша. З одного боку, вона прагне, щоб дитина була в безпеці, з іншого – хоче зберегти родину, взаємини з партнером. Крім того, вона може відчувати провину щодо дитини та чоловіка через те, що між ними відбуваються непорозуміння. Варто чітко проговорити з кожним, як ми живемо, чого прагнемо, які у нас правила, і в ході обговорення цих правил розробити «конституцію родини». Окрема складова цього процесу – довіра між батьками. Дуже багато є ситуацій, коли нерідні батьки виховують дитину, і все у них виходить добре. Водночас, маємо безліч прикладів, коли батьки рідні, але наслідки для дитини погані. Надійність у партнерстві і створює фундамент для виховання дитини. Тому дорослим варто завчасно домовитися про те, яким чином вони будуть жити, які використовувати методи впливу, узгодити вимоги до дитини, бо інакше діла не буде. Якщо дитина починає керувати дорослими, все руйнується. Це зовсім не дитяча роль. Відповідальність за родину та відносини завжди на дорослих. *  *  * Приєднуйтесь у Viber та Telegram до спільноти "Чернігівський Фонтан", де тільки найактульніші новини та історії нашого міста. Джерело: 0462.ua