Заведено вважати, що Голодомор 1932-33 років став наслідком політики геноциду «червоного» Кремля щодо українців. Загалом – так, однак не варто забувати про те, що контролем за реалізацією цієї політики на місцях займались місцеві відділи НКВС, а втіленням у життя – голови колгоспів та партактивісти.
У більшості випадків роль останніх була визначальною, адже варто лише переглянути статистику по окремих районах, зокрема Чернігівщини, щоб побачити очевидне: в одних селах від голоду померли одиниці, в інших (сусідніх) – десятки чи навіть сотні. Приклад Лосинівки, що на Ніжинщині, доводить визначальну роль голів колгоспів у хлібозаготівлі, а відтак – збереженні життя селян. Так, під час голоду 1932-33 років голова місцевого колгоспу «Боротьба» Петро Зубок попереджав односельців про планові рейди вилучення продуктів, складав фальшиві звіти про хлібозаготівлю, щоб притримати в селі зерно. Сміливий голова колгоспу врятував від голоду Лосинівку, але самого його розстріляли.
Звична справа для органів НКВС
Вельми цікаві історичні дані оприлюднили в адміністрації групи «Моя Лосинівка». Вони, безперечно, проливають більше світла на процес геноциду українців, зокрема, вказуючи на велику роль місцевих еліт у реалізації політики Голодомору.
У книзі «Голодомор 1932-33 годов на Черниговщине» з-під грифу «Совершенно секретно» опубліковано дані про голод у Лосинівці: «Предколхоза «Боротьба» в с. Лосиновка Зубок, пытаясь придержать в селе зерно, составлял фальшивые отчеты, в ноябре раздал крестьянам 200 центнеров хлеба».
Ким був насправді голова колгоспу «Боротьба» Зубок, який рятував людей від голодної смерті, ризикуючи своєю посадою і навіть життям?
Завдяки розсекреченню та відкриттю архівів репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років вдалося дізнатися ім’я цього, без перебільшення, героя Лосинівки.
Зазначається, що Зубок Петро Дмитрович – уродженець Лосинівки, 1893 року народження. Дружина – Катерина Григорівна, 1893 року народження.
Родина голови колгоспу була багатодітною, він мав четверо дітей: Варвара (1918 року народження), Марія (1922 року народження), Микола (1928 року народження) та Олена (1931 року народження). До більшовицького перевороту Петро Зубок був заможним землевласником, володів 12 десятинами землі (еквівалент 13 гектарів), мав 2 коней, 2 волів, 2 корови та 6 овець.
За радянської влади Петро Дмитрович працював при лосинівському ревкомі та волвиконкомі. З 1928 року працював головою колгоспу «Боротьба».
У 1934 році Носівським райсудом був заарештований та засуджений на 2,5 роки ув’язнення начебто за розтрату грошей.
7 березня 1938 року його заарештували вдруге – вже як куркуля, за участь в гетьманському загоні Петлюри у 1918 році. На час слідства Зубок був ув’язнений та перебував у Ніжинській в’язниці.
З протоколу допиту підсудного: «В 1932 году, будучи членом правления Райколхозсоюза, я действительно, как коммунист, давал лично к-р установку колхозникам колхоза «Боротьба» по вопросу выполнения хлебозаготовки, за что я был исключен из ряда К.П.Б.У. […] Я по вопросу выполнения плана хлебозаготовки говорил, что везти хлеба не надо, ибо у вас не останется посевматериала».
З етичних міркувань прізвища людей, що свідчили проти Зубка, наводити не варто, оскільки у тих «свідків» є нащадки, однак одного ми все ж згадаємо. Це – Старицький Іван Андрійович, його рід закінчився. Злочин цієї людини полягає в тому, що він написав сотні доносів під копірку, всього-на-всього змінюючи прізвища звинувачених. Товариш Старицький не шкодував навіть родичів та близьких, більшість із яких після засудження так і не повернулися до Лосинівки. Як приклад – засудження ветеринарного фельдшера Лосинівської райветлікарні Круковського Петра Єфремовича, який був одружений із двоюрідною сестрою Старицького. Після відбування терміну ув’язнення Круковський подав апеляцію. Були знову допитані свідки, і всі, крім Старицького, відмовилися від своїх попередніх свідчень та визнали їх сфальсифікованими.
Протокол Трійки про розстріл голови колгоспу
7 травня 1838 року слідча справа за звинуваченням Зубка П. Д. завершена та направлена на розгляд Трійки при Чернігівському облуправлінні НКВС. Постановою цієї Трійки від 8 травня 1938 року Зубок Петро Дмитрович був засуджений до розстрілу. Вирок виконали 20 травня 1938 року в Чернігові.
Висновком Прокуратури Чернігівської області від 23 жовтня 1989 року Зубок Петро Дмитрович підпадає під дію ст.1 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 16 січня 1989 року «Про додаткові заходи по відновлення справедливості щодо жертв репресій, які мали місце в період 30-40-х та на початку 50-х років».
Із виписки прокуратури. Зубка обвинувачували у антирадянській агітації та невдоволенні колгоспним ладом
Як бачимо, в одному селі були і ті, хто рятував людей від голоду, і ті, хто забирав останнє та відправляв земляків у заслання. Останніх, на жаль, було більше.
Віталій Назаренко, «Чернігівщина» №2 (820) від 14 січня 2021
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.
