Початок навчального року. Їдемо з колегами в медіа-тур «На гостину до Софії Русової». Ціль на карті – село Олешня на Ріпкинщині, що відоме на всю Україну Голубими озерами. Однак у планах не так відпочинок на воді, як музей видатної педагогині й засновниці жіночого руху.
Ділюся чотирма епізодами з поїздки, аби надихнути вас дізнатися більше про цю надзвичайну жінку й відвідати музей-садибу Русових.
ДОВІДКА
Софія Русова (Ліндфорс) (1856-1940 рр.) – донька француженки й шведа. Народилася в селі Олешня. Закінчила Фундукліївську гімназію в Києві. Разом з сестрою заснувала перший приватний дитячий садок у столиці. Відома просвітницькою роботою й ідеєю національного виховання. Відкривала школи, притулки, сприяла видавництву «дешевих книжок», розвивала жіночий рух в Україні, учасниця Української Центральної Ради. Кілька разів її ув’язнювали. Життя закінчила у Празі в еміграції.
Співзасновниця першої громадської книгозбірні у Чернігові: обласної бібліотеки імені В. Короленка. В 2016-му заклад навіть хотіли перейменувати в честь педагогині.
Епізод 1: Добрий пан
Про доброго пана з Олешні люди з сусідніх сіл згадували довго й після відміни кріпацтва. Це був батько Софії – Федір Ліндфорс.
Він – професійний військовий у царській Росії. Захворів на туберкульоз. Лікарі рекомендували оселитися серед сосен. І так доля завела сімейство Ліндфорсів до Олешні, що потопала в соснах.
Федір Ліндфорс був не схожим на інших панів. На свята влаштовував гуляння. Кріпацьких дітей пригощав смаколиками. Молодятам давав лісоматеріали для будівництва житла.
Доброго пана обожнювали всі. У такій атмосфері й народилася майбутня просвітниця…
Сьогодні недалеко від маєтку Ліндфорсів – сімейна усипальниця, де поховані батьки Софії Русової. Ще в ній є Смоленська ікона Божої Матері (Одігітрія). Місцеві називають її чудотворною.
Тут же стоїть відреставрована церква. Її пан Федір збудував після того, як дружину Ганну покусали вовки, коли та поверталася зі служби з сусіднього села.
Епізод 2: Садиба з 300-літніми дубами і реконструкція маєтку
Дерев’яні ворота з символічним різьбленням. За ними – алея з лип, далі – 300-літні дуби, а в кінці садиби – сосни. Тут панує якась надзвичайна енергетика, яку відчуває більшість з тих, хто приїжджає сюди.
За кошти Благодійного фонду імені Софії Русової, який очолює і фінансує підприємець Іван Чаус, тут збудували музей в честь видатної просвітниці. Всередині –фотографії її родини, листи, книжки і деякі особисті речі.
Сам маєток, де жили Ліндфорси, напівзруйновано. Проте нещодавно розпочалася його реконструкція. Дім мають відтворити, але без другого поверху. Тож наступного року відвідувачі зможуть пройтися кімнатами, де формувався світ Софії Русової.
Епізод 3: Педагогиня
У музеї є кілька уривків з книжок Софії Русової і написані від руки листи. Загалом вона залишила багато педагогічних праць. Серед них – «Український буквар», «Перша географія», «Перша читанка для дорослих для вечірніх і недільних шкіл», «Роль жінки в дошкільній освіті» тощо.
Софія Русова – авторка концепції української національної системи освіти і виховання. Її методики викладання актуальні й для нинішніх педагогів. Багато фахівців зазначають, що на основі її праць варто формувати систему національної освіти сьогодні.
Епізод 4: Софія Русова і жіночий рух
На початку ХХ століття жінки Російської Імперії отримали права. Однак реалізувати їх багато з них не могли або не вміли. Тож в Україні відкривалися різноманітні курси для жінок. Пані Русова викладала у Фребелівському інституті в Києві, де жінки отримували педагогічну освіту.
Будучи в еміграції, вона виступала на Міжнародному Конгресі жінок у Гаазі, де розповіла про долю українок в СРСР, про ілюзорність їхніх прав і свобод.
Аби фінансово підтримати українських педагогинь, Софія Русова організувала адресну пересилку коштів в СРСР.
P.S. Потужна жінка, яка довгий час залишалася «невидимою» в історії України. Сьогодні її відбиток у ній відроджується. Це приклад того, як багато може зробити жінка для суспільства, попри часи, перешкоди й особисті драми, якими було сповнене життя Софії Русової.
Наталія Найдюк, «Деснянка» №37 (824) від 17 вересня 2020
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.
