Екіпаж трьох відчайдухів в оточенні ворога забезпечував молоком жителів Городні

Молоко із ферми у Травневому у період вторгнення рашистів стало для городнянців одним із визначних факторів продовольчої безпеки громади. Перші тижні його привозили й роздавали задарма, що підтримало чимало родин в умовах тотального дефіциту й безгрошів’я. Пробний рейс по молоко у Травневе здійснили приватний підприємець Олександр Заєць і волонтер Олексій Пильник. Від них естафету підхопили ще три сміливці – водії Геннадій Бояренко й Олексій Подосинов з експедиторкою Іриною Деньдоброю, які возили молоко містянам з 27 лютого по 14 квітня щодня без вихідних, пише газета «Новини Городнянщини». — Перший виїзд запам’ятався ексцесом з нашими «партизанами». На півдорозі між Травневим і Городнею активісти зробили завал, спилявши придорожні дерева. Ми під’їхали і вперлися у саморобний знак, на якому «руських солдат» посилали «за руським кораблем», але в народній формі. При цьому за чутками десь за нашим молоковозом у напрямку міста вже рухалась військова колонна рашистів. Ситуація не найприємніша… Довелось телефонувати родичам й друзям та просити по допомогу, — пригадали Геннадій і Олексій. Рятувальна команда разом із нашими героями розпиляли завали й продовжили свій шлях до міста, встигнувши не зустрітись з ворожими військами. Наступним випробуванням стали неорганізованість городнянців та жадібність декого з містян. Під час першиих роздач молока в Городні люди в черзі влаштовували штовханину й ледь не билися. Вгамовували їх разом із дружинниками, які на той час вже діяли у місті. Особливо обурювали індивіди, які набирали десятки літрів безкоштовного молока біля міського будинку культури й одразу несли його на міський ринок продавати. — Помітивши таку тенденцію, ми прийняли рішення продавати молоко бодай за десятку. Тим більше, що ферма працювала на генераторі, а дизельне пальне за щось треба було купувати, так само як і пальне для молоковоза. Тож згодом торгувати довелось мені, а чоловіки наповнювали тару, — пригадала Ірина Деньдобра. Колеги з ПрАТ «Етнопродукт»,звичайно, хвилювалися за весь екіпаж, проте більше все ж таки переживали за Ірину. Перед кожним рейсом Геннадій Бояренко інструктував жінку: — Бува, стрінем рашистів – вистрибуй з кабіни і чимдуж біжи лісом! В хащах вони тебе не впіймають. Бо як заберуть із собою, назад навряд чи повернуть. Нині цей інструктаж відчайдухи пригадують як жарт, а тоді було не до них. Олексія Подосинова в екіпаж залучив Геннадій. Чоловіки вже багато років товаришують й живуть по сусідству, тож старший і запропонував юному другу скласти йому компанію у поїздках по молоко. Кажуть, вже через тиждень їздили у рейс як на роботу, спокійно й без нервів. Нервували переважно родичі та колеги. Привозили молоко у різні локації міста – на вулицю Ювілейну з провулками, до будинку культури, у колишнє військове містечко й «на пушки». В останній локації трапився інцидент, коли ворожий танк ледь не протаранив молоковоз. Після виходу рашистів з Чернігівщини чоловіки повернулися до своїх звичних справ, бо обидва— професійні водії. Геннадій за кермом вже 44 роки, а Олексій всього три. Ірина ж продовжує реалізовувати молоко з Травневого й побачити її можна через день на площі біля спортшколи. Павло Дубровський Джерело: 0462.ua