Про те, що у 2022 році нинішні правителі нашої країни обкладуть українських селян новим податком — «Промінь» уже писав. А цього разу варто розглянути ще декілька способів, які вигадали можновладці для визискування грошей із простого народу.
Нещодавно Кабінет Міністрів від політичної сили «Слуга народу» порадував суспільство збільшенням розмірів штрафів «за шкоду, заподіяну природно-заповідному фонду». Здавалося б, потрібна справа. Бо вітчизняна екологічна система дійсно потерпає від знахабнілих багатіїв, які будують свої хати на території лісів або броконьєрствують у заповідних урочищах — стріляють лосів, потім там же пиячать і «свинячать». Однак з’ясувалося, що урядовців передовсім турбують не ці проблеми. Вони переймаються… збором грибів, ягід, горіхів і квітів! Споконвіку на наших землях діяла так звана скандинавська система лісокористування, коли для вирубки дерев і полювання на тварин потрібний був дозвіл держави, а ось збирати рослинні дари лісу дозволялося без обмежень. Все це обґрунтовувалося звичаєвим правом. І ось тепер хтось надумав стати на заваді вільного доступу людей до лісу. Причому ситуація має ознаки очевидної змови. Зараз уряд забороняє збирати ягоди і гриби в заповідниках, а завтра спробує застосувати такий метод і в інших природних угіддях?
Показовий момент: владо-можці дали повноваження усіляким «контролюючим органам» штрафувати людей за «твердою таксою»: кожен зрізаний гриб -по 75 грн, квітку — 30 грн, кілограм зібраних ягід — 378 грн,а ось кіло горіхів — 1154 грн. Більше того, хто поведе до заповідного лісу стадо своїх кіз — може наразитися на грошове покарання в розмірі від 251 до 754 грн за умовну «голову» худоби. Заготівля ж сіна в такій місцевості взагалі тягне за собою стягнення просто неймовірне — від 11,4 тисячі гривень до 50,1 тисячі. Як то кажуть — «кінець». Або майже «кінець».
Дехто з наших земляків на звістку про «нову політику уряду» реагує легковажно, кажучи, що нікого не штрафуватимуть, бо можна «домовитися». (Звісна річ, не безкоштовно). Однак не все так просто. Уявімо ситуацію. Сидить у Чернігові «уповноважений представник» якогось наділеного владою «органу» і міркує: вже кілька місяців мої підлеглі з «такої то громади» нічого сюди не привозять. Поїду я туди й навчу їх працювати. Прибуває до нашого краю і вишукує всіх, хто завітав у заповідне урочище — як людей випадкових, так і тих, хто сподівався «домовитися». А далі розмова коротка. Порахували в кошику — там десять маслюків, два білих і три червонюки — і кажуть: з тебе офіційно 1125 гривень штрафу. Або можемо неофіційно дійти згоди — за половину цієї суми. Ось так вивернуть кишені — й відпустять додому. Причому не факт, що віддадуть зібрані гриби. Адже вони — «речові докази правопорушення», які треба передати на спеціальний склад. Який знаходиться на кухні в однієї посадової особи.
Так куди ж тепер буде заборонений вхід любителям збирати гриби, ягоди, квіти і горіхи? Якщо подивитися на офіційну кадастрову карту України, то на ній окремим кольором виділені території природно-заповідного фонду. На Сновщині таких місць чимало і площа їх дуже різниться. Найбільша місцевість обмеженого користування дарами природи — смуга від Єліного і Безуглівки по лівому берегу річки Снов аж до Сновська. Її ширина — приблизно від одного до двох кілометрів, а довжина — майже тридцять. Загальна площа — 7486 гектарів. Урочище «В’юнище» за Гвоз-диківкою — 325 га; «Городок» біля Камки і Петрівки — 337 га; «Займище» (болота в районі очисних споруд і в напрямку річки) — 252 га; «Вершини» (під Низківкою) — 661 га; «Низківка» — 422 га; «Гута» (під Новими Млинами) — понад три сотні гектарів; «Турчанка» (між Тур’єю і Чепельовим) — 128 га; «Болото мох» (під Єліним) — 98 га. Є й менші місцини з аналогічним правовим статусом — приміром, «Мелащенкове» (під Великим Щимелем) — 15 га. А загалом по Єлінському лісу можна нарахувати ще понад десяток схожих за розміром «заповідних» ділянок. Найбільш контраверсійно виглядає відомий усім Сно-вський ліс (понад три сотні гектарів). Той, що починається біля стадіону й розкинувся аж за Горбаху. Жителі міста традиційно ходять туди по малину, суницю та гриби. І як же ж тепер бути? Чи всі змиряться з тим, що там віднині можна безкоштовно хіба подихати свіжим повітрям?
Хоча й з повітрям не все так однозначно. Точніше кажучи, з його свіжістю. Це якщо взяти до уваги інтенсивність вирубки лісів в Україні. Для порівняння можна взяти карти космічної зйомки нашої території в 2005 і 2020 роках. Будь-хто помітить, як збільшилася кількість ділянок, на яких дерева пішли під суцільну вирубку.
І знову ж таки, згадалася минулорічна ініціатива Президента Зеленського — висадити протягом трьох років цілий мільярд (!) дерев. Ідея ніби й хороша. Але ж порахуймо, шановні читачі: за рік треба висадити понад 333 мільйони саджанців, а в середньому щодня — по мільйону. Коли ж відкинути зимовий період, під час якого нічого не роблять, вихідні дні та свята, то доведеться саджати в землю щодоби майже по півтора мільйони молодих дерев. Хіба це реально? Питання риторичне. Схоже, дехто вирішив з пропагандивною метою озвучити неймовірно велику цифру й через три роки відрапортувати про виконання плану. (Ще й фінансування «освоїти»). Розрахунок простий: тоді ніхто не рахуватиме, скільки насправді саджанців стали основою молодого лісу — мільярд чи у три рази менше. Натомість про реальну кількість випиляних дерев посадовці скромно мовчатимуть.
P.S. Кількість заповідних територій на Сновщині, їхня площа та правовий статус потребують уточнення. А ось наміри владоможців глибше зазирнути до кишень звичайних людей знову і знову викликають аналогії з відомими історичними подіями, названими в підручниках епохою Хмельниччини. Перед нею чужинці теж жадібно та цинічно взялися «обдирати» наш народ.
Районна газета «Промінь», № 1 (10384) від 7 січня 2022, Олег Мірошніченко
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.
