У них вдома СБУ провела обшуки. Вилучили: оргтехніку, посвідчення, печатки, штампи. За попередніми даними слідства, учасники групи, до якої входило дев’ять місцевих жителів, намагалися створити у місті «альтернативний» орган місцевого самоврядування. Вели сторінку в соцмережах, на якій закликали громадян приєднуватися до псевдоутворення. Також планували розформувати місцеві органи державної влади та місцевого самоврядування. Для цього поширили інформацію про створення «ліквідаційної комісії», — повідомляє СБУ.
Один з них — волонтер, громадський активіст 52-річний Ігор Приліпко. Він вважає себе головою територіальної громади Прилук. Виклав в інтернет відео обшуку, знімав його сам. Раніше він фільмував свої неодноразові походи до міської ради, податкової та казначейства. У серпні разом з однодумцями ходив із заявою до міського голови Прилук Ольги Попенко, просив передати їм установчі документи. Представлявся чинним головою територіальної громади. Свою вимогу мотивував тим, що … на одному з американських сайтів держоргани України зареєстровані, як приватні підприємства.
Приліпко дивується і обшуку, і кваліфікації справи за статтею 109 Кримінального кодексу — дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади.
— А хто ще у вашій команді?
— Раніше нас було дев’ятеро. Але після того, як ми сходили до міськради, правоохоронці позалякували людей. Двоє одразу вийшли зі складу. Лишилися: я, Олександр Карась, Ольга Артемишина, Василь Мачньов, Анатолій Тарасенко та Анна Сокіл.
— Але ж голів, депутатів обирають усі жителі міста, на виборах. А не якась група. Даруйте, у вас часом довідки від психіатра немає?
— Ні. Я цілком адекватна людина. Був на Майдані. Воював. Я не гонюся за посвідченням учасника бойових дій. Був волонтером. Нині я рознощик піци.
— Ви можете потрапити у тюрму і надовго. Стаття, за якою відкрито провадження, передбачає від 5 до 10 років ув’язнення.
— Сподіваюся, до суду не дійде.
— Подумайте про родину. Четверо дітей, ще й племінниця-інвалід, за якою ваша сім’я доглядає.
— А я про сім’ю і думаю. Я хочу, аби мої діти жили у правовій державі.
Дружина Ігоря Анатолійовича віруюча. Раніше мали сімейний бізнес: магазин у Варві і ларьок. Та їх спалили. Нині живуть скромно. Дружина просить чоловіка, щоб перестав займатися тим, чим займається. Адже через це одні проблеми. Та він невблаганний.
Валентина Остерська, тижневик «Вісник Ч» №44 (1798), 29 жовтня 2020 року
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.
