Поки в Україні на День Незалежності мірялися флагштоками, у Сполучених Штатах також святкували. В Україні — день, у США — двас. Очевидцем та учасником «незалежних» гулянь став наш земляк. 67-річний Микола Гринь.
Микола Миколайович родом з Козацького на Бобровиччині. Жив у Прилуках. Чернігові, працював журналістом у «Деснянській правді», потім оселився у столиці, звідки переїхав до США, де мешкає його донька Марина (свого часу вийшла заміж за Брайяна Ектона. слівзасновника програми обміну швидкими повідомленнями в інтернеті «ВатсАп»).
— Як святкували? — запитала повідомленням у Миколи Гриня.
— Оскільки День Незалежності України е США не є вихідним днем, то чимало громад земляків організовують святкування до або ж після офіційної дати. Цього року громадські об'єднання української діаспори знаменитої Кремнієвої долини. аби не промахнутися і не зіпсувати кашу маслом, вирішили зібратися двічі: перед Днем і після нього. На першу зустріч зібралося більше л'ятиста земляків, а на другу — майже дві сотні Дехто, як і я. брав участь у двох зібраннях Зокрема, друга проходила в «Golden Gate Park» (Парк «Золоті ворота»). Це поруч із Сан-Франциско. Локація першої зустрічі теж була екзотична — на зеленому килимі чарівної каліфорнійської природи, поміж гір і лісів. Атмосфера обох зустрічей неперевершена Пісні, музика, танці, дитячі розваги, лотереї тощо.
Стіл накриеають земляки спільними зусиллями. Вистачало і цього разу шашликів, вареників з різними начинками, морозива, фрукти-овочів Звісно, завжди є наливки-горшки. вина зі знаменитих каліфорнійських виноградників
Микола Миколайович в Америці три роки
— За Україною сумуєте?
— Ностальгую. Особливо за рідним селом Козацьким. Адже старе дерево складно пересаджувати на нове місце. А перед від'їздом я майже десяток років у весняно-осінній період господарював на батьківському дворищі кури, гуси, качки, кролі, порося. Плюс 50 соток городу обробляли.
Я по життю, як перекотиполе: після Козацького жив і працював у редакції в Бобровиці, тоді армія, після неї знову Бобровиця. Звідти в Короп, потім дорога пролягла в Київ, у вищу партійну школу. Знову Короп, тоді Прилуки — там двадцять років. Знову Київ і село.
Вікторія Товстоног, «ВісникЧ» №36 (1843) від 9 вересня 2021
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.
