У спогадах про Михайла Коцюбинського його дочка Ірина писала: «У нас чудовий садок. Він розподілявся стежкою, що йшла від сходів веранди, на дві частини. Ця стежка була обсаджена декоративними деревами, каштанами, липами, кленами, березами, ясенками. Сад прикрашали: спірея, бульденеж, рожеві мигдаль та шипшина, жасмин, бузок. Під кущами синіли озерця барвінку, фіалок та розтікалася білими струмками запашна конвалія.
Рожеві, блакитні, білі гіацинти, сонячно-жовті жонкілі, пломенисті тюльпани, білі, ніжні нарциси – все це змішувалось в симфонію фарб і пахощів.
В садочку були фруктові дерева: крислаті яблуні, високі дерева грушок, низькорослі – кизилу, гілчасті волоські горіхи, сливки, вишні, черешні, що росли на зеленому моріжку пахучих трав. У кінці садка попід парканом росли кущі ліщини, барбарису, аґрусу, порічок, малини та молодий дубок…».
У 1920-ті роки сад переживав не найкращі часи. Відродження розпочалося у 1930-х, коли було ухвалене рішення створити музей, присвячений Михайлу Коцюбинському. Та тільки майже за 30 років врожай саду Коцюбинських презентували широкому загалу. Це відбулося за часів історичної відлиги. Саме в цей період чернігівська міська влада повернулася обличчям до садоводів та городників.
У 1961 році рішення виконкому Чернігівської міської ради депутатів трудящих від 12 квітня 1961 року № 254 «Про проведення міської виставки квітів та плодів» започаткувало міське дійство – щорічну виставку квітів і плодів. Рішення виконкому визначало мету заходу — «… обмін досвідом щодо популяризації досягнень в області плодівництва й озеленення». Запланували дату – 10–15 серпня 1961 року та місце проведення – «територія міського парку на Валу» (який носив ім’я М. Коцюбинського).
Всі бажаючі взяти участь у виставці мали до 1 серпня 1961 року подати заяву виставкому, що розташувався в будівлі міськради. У свою чергу, виставком вимагав від учасників презентувати експонати на відповідно оформленій виставковій ділянці (прийом експонатів здійснювали члени виставкому, експозиційну площу вказували на спеціальному плані. – Авт.).
Судячи з усього, літературно-меморіальний музей-заповідник Михайла Коцюбинського виконав всі вимоги щодо участі та презентував чималу експозицію. Її було видно здалеку, адже тут був великий портрет письменника. В експозиції працівники музею представили кімнатні та садові квіти: бегонія, пальма, традесканція, сансев'єрія, глоксинія, агава, гладіолуси, жоржини, левкої, флокси, плющ, соняшник, папороть та дари плодових дерев, посаджених ще Михайлом Коцюбинським.
Все це можна побачити на фотодокументах, які зберігаються в Державному архіві Чернігівської області (Ф. Р–1277, Оп. 1, Спр. 16, Арк. 4 зв.).
Музей підтримував міську виставку квітів та плодів й надалі. Про це свідчать грамоти Українського товариства охорони природи, вручені директорці музею Ірині Коцюбинській у 1962 та 1963 роках.
До слова, ідея звітувати про свої здобутки у справі вирощування різноманітних рослин не нова. Відповідно до документів – журналів чергових зібрань чернігівської міської Думи за 1910 рік – у місті Чернігів проводили виставки квітів та плодів. Одна з перших, документально підтверджених, відбулася в 1909 році. Першоджерела свідчать, що ініціатором її проведення було тоді ще зовсім молоде Чернігівське товариство сільського господарства. Саме воно влаштувало виставку плодів й наступного, 1910 року.
Експозицію розміщували під дахом Олександрівського міського ремісничого училища, за оренду якого Товариством було сплачено 14 руб. 54 коп. Імовірно, Михайло Коцюбинський, який обожнював квіти та сад, не зміг відвідати ці виставки, оскільки за станом здоров’я влітку 1909 та 1910 років проходив лікування в Італії на острові Капрі.
Завідувачка відділу науково-дослідницької та фондової роботи Чернігівського літературно-меморіального музею-заповідника М. Коцюбинського Ірина Рябчук та наукова співробітниця Анастасія Вільневецька
Фото надані науковцями Чернігівського літературно-меморіального музею-заповідника М. Коцюбинського
Джерело: 0462.ua
