Вже пів року як у селищі Короп працює безкоштовна громадська вбиральня.
Здавалося б, що тут такого – туалет та й годі? Аж ні! Це – не просто туалет, а місце, де людина почувається людиною. У приміщенні тепло, постійно грає приємна музика, безкоштовні туалетне мило, папір, гаряча вода, окремі зони для чоловіків та жінок, людей з обмеженими фізичними можливостями, є кімната матері та дитини – такого рівня вбиральні немає навіть в обласному центрі. Цей проект голові громади Володимиру Куніцину вдалося реалізувати за доволі скромний кошторис – удвічі менший від запланованого. Однак вбиральню в Коропі могли і не відкрити, адже деякі депутати, загравшись у політику, відмовились голосувати за до фінансування. Допомогли меценати, які відгукнулись на заклики голови громади. Тепер люди дякують, пише газета «Чернігівщина».
«Всі дякують, а критикують тільки ті, кому все не так»
У центрі Коропа поруч із парком та базаром працює безкоштовна громадська вбиральня.
В приміщенні грає приємна заспокійлива музика і постійно знаходиться працівник, який слідкує за порядком та чистотою. Поруч із вбиральнею обладнали місце для курців – альтанка з лавами та урною для недопалків. У селищній раді пояснюють: поставили для того, аби ті, хто палять цигарки, не труїли димом інших.
«У нас чисто, як в аптеці, – хвалиться Світлана Нешта, працівниця громадської вбиральні. – Ми дивимось за тим, щоб було мило, туалетний папір, підтримуємо чистоту, – каже працівниця безкоштовної вбиральні. – Середа, п’ятниця і неділя – у нас дуже великий потік. У середу мені і вгору ніколи глянути. Ми людей і в кімнату для людей з інвалідністю пускаємо, бо наплив відвідувачів великий, стараємось, щоб великої черги не було».
У вбиральні є відділення для чоловіків та жінок, а також для людей з особливими потребами (окремо для чоловіків і жінок), кімната матері й дитини із пеленальним столиком.
За словами Світлани Нешти, коли було тепліше, то часто заходили молоді мами з немовлятами, пеленали та годували малечу.
Поруч – дитячий парк, тож тепла і чиста вбиральня з пристосуваннями для малечі і матерів – те, що треба.
«Раніше, щоб перепеленати дитину, треба було йти додому, а тепер все можна зробити у вбиральні – тут чисто, тепло, є гаряча вода і навіть іграшки в кімнаті матері та дитини», – включається в розмову голова Коропської селищної ради Володимир Куніцин.
Проект громадської вбиральні керманич громади виносив давно. Однак завдяки діям політичних опонентів, він значно загальмував. Володимир Куніцин у вбиральню навіть гроші з власної кишені вклав – так хотів її якнайшвидше відкрити.
«Всі ставляться позитивно, є одиниці, яким все не так, все критикують. Ми їх всіх знаємо, – каже працівниця Світлана Нешта. – То гроші пропонують з людей збирати за обслуговування, то допитуються, скільки нам грошей платять і чого так мало. А так переважно всі вдячні».
Чистоту в туалеті забезпечують люди, що тут працюють.
«Прибираємо двічі на день: в обід та ввечері. Хто здає зміну, той прибирає, і так далі. Працювати не важко, але люди бувають різні: доводиться іноді просити, щоб мили руки з милом», – пояснює пані Світлана.
Через те, що деякі політичні гравці в селищі туалет зробили питанням політики, голові громади, щоб завершити ремонт, довелося звертатись до небайдужих спонсорів. Відгукнулись і доробили. Тепер люди дякують.
«Буває й таке, що люди з села просто записуються на прийом, щоб подякувати за вбиральню. Мені з цього приводу трохи ніяково, бо для громади зроблено чимало, а дякують за вбиральню», – каже Володимир Куніцин.
У скільки ж обходиться бюджету громади утримання громадського туалету?
«З милом у нас проблем немає, – пояснює селищний голова. – Нам на початку війни завезли 1,8 тонни рідкого мила, його вистачає. Люди ходять по магазинах, беруть руками гроші – треба, щоб руки були чистими».
За словами Володимира Куніцина, доглядають за туалетом позмінно троє працівників.
«Якщо залишити вбиральню без нагляду, там буде жах. Я тримаю трьох людей. Вбиральня відривається о сьомій ранку і працює до другої години дня. Інший працівник приходить о першій годині дня. За цю годину вони передають зміну, приймають вбиральню вже прибраною. На інший день одна чергова вихідна, дві інші працюють. Працівникам вбиральні ми платимо мінімальну заробітну плату. Дехто обурюється: як це, мовляв, платити людям за чергування у вбиральні. Але давайте поглянемо на структуру селищної ради. Нещодавно прочитав, що в одній із громад області керівництво відмовилось від премій на користь ЗСУ. Я подивився – у цій сільській громаді – голова, двоє заступників і двоє секретарів, і ще й премії. А в нас цих премій ніколи й не було, у громаді один голова, один заступник і один секретар. Хіба ми не можемо дозволити собі утримувати безкоштовну вбиральню для наших людей?»
Окрім оплати праці трьох працівників, є ще витрати на котельню, яка працює на дровах. На зиму вистачає двох причепів дров. З обов’язкових витрат ще вода та світло.
«Утримання вбиральні обходиться громаді в близько 200 тисяч гривень. Це небагато, – переконаний голова Володимир Куніцин. – Раніше люди шукали, де притулитись. Мені один староста розповідав, що коли він приїздив у Короп, то сідав у машину і їхав у ліс. Ну що це таке?»
Вочевидь, з таких простих та життєво необхідних речей і починаються зміни. Короп – одна з небагатьох громад Чернігівщини, де діє громадська вбиральня, причому подібного за рівнем немає навіть в Чернігові. Правду кажуть, що туалет – обличчя громади. У Коропі це обличчя чисте і цивілізоване. Що називається – для людей!
Віталій Назаренко, фото автора. Газета «Чернігівщина»
Джерело: 0462.ua
