Війна впливає на всі без виключення сфери нашого життя. Втома, поганий сон, зниження концентрації та погіршення пам’яті… На жаль, це наслідки хронічного стресу. А як війна впливає на наші стосунки з рідними та оточуючими? Чи стало у нас менше друзів чи навпаки — більше? Може, в когось змінилося коло спілкування? Може, з кимось взагалі втратили контакт? Ми вирішили запитати чернігівців про взаємини – як на цю сферу впливає війна?
Валентина Слобода, працююча пенсіонерка:
— Спілкуватись менше не стала, але коло спілкування справді дещо змінилося. Відійшла від токсичних для себе людей, підтримку знаходжу у взаємодії із зацікавленими людьми. Ще більше ціную свою родину, дітей, онуків і наші відносини. Друзі мене підтримують, і я теж допомагаю їм пережити війну.
Сергій Макашов, режисер Міського Палацу культури, співак:
— Я не можу сказати, що друзів стало менше. Просто з деякими не хочеться спілкуватися через непорозуміння. Залишилися поруч самі вірні. Але за цей час з’явилось і багато нових знайомих. Я продовжую спілкуватися з усіма, хто цього потребує. А щодо сусідів… Приємно, що люди об’єдналися в такий скрутний час і продовжують спілкуватися, допомагати досі одне одному.
Ольга Кулай, мандрівниця, тревел-блогерка:
— Друзів менше не стало. Щоправда, з однією подругою розійшлися через погляди на ситуацію, а з іншою, навпаки, зблизилися. Коло спілкування в мене тепер не лише в Чернігові, а й у Варшаві. З сусідами, з якими й так багато років були хороші стосунки, вони ще покращились, ми сталі рідніші одне одному. З тими сусідами, з якими тільки віталися, стали трішечки ближче, але не набагато.
Любов Потапенко, журналістка і майстриня:
— У мене змінилися стосунки з братом, який захищав Че і нині воює. У кращий бік. Стали ближчими з подругою дитинства. А з сусідами і близькими родичами — без змін.
Віталій Гольцов, художній керівник Театру ляльок:
— Війна практично не вплинула, виключення — деякі суб'єкти, але з ними я ще з 2014 припинив контакти. Власне, все залишилося як й було й 3 роки, й 5, й 10. Особливої звички дружити з сусідами ніколи не мав (кожному своє), з найближчими колегами- теж, а друзі стабільно одні й ті самі (без деяких світлої пам'яті вже). Власне,друзів не може бути багато. Світлої пам'яті моя дружина була для мене найближчим другом, порадником, критиком, натхненницею. А зараз — доньки, сестри, стародавній київський друг-товариш і його дружина. Можливо скажу дивні слова, але війна та її наслідки практично мало на мене впливає в сенсі настрою чи думок. Значною мірою більше вплинула смерть дружини. На її тлі — жахи війни навіть якось поблідли. Бо війна є війна, і може бути все що завгодно(бо це війна ж)))))) А загалом — треба не втрачати бадьорість і доброзичливість, тому що "киснути" — то найлегше.
Джерело: 0462.ua
