Широка війна накладає відбиток на всі сфери нашого повсякденного буття. Навіть той, хто не воює, не волонтерить, не живе колишнім життям. Хоча в умовах воєнного стану жодне село і місто в Україні не можна вважати безпечним — ніхто не знає, куди прилетить наступного разу? Тож, з цієї позиції, варто цінувати кожну мить життя, нічого не відкладати на потім, особливо спілкування з рідними, коханими, друзями і колегами.
У переддень зимових свят ми зібрали думки чернігівців, чи варто відзначати Новий рік і Різдво? Як вони це будуть робити в колі сімʼї та на роботі?
Водночас у Чернігові цьогоріч вже другий рік поспіль не встановлюватимуть новорічну ялинку. Про це заявив в.о. мера міста Олександр Ломако під час загальноміської наради 21 листопада. Але святкова ілюмінація у місті буде.
«Не будемо організовувати якусь музику й святкування – точно зараз не час для святкування. Але ілюмінацію повісити на Валу, Алеї Героїв, сквері Хмельницького, стометрівці – створити якийсь, хоч трішки, настрій – це треба зробити», — зазначив Олександр Ломако.
Журналістська родина Павло і Наталія Солодовники з сином Володимиром: «Ми створюємо свято виключно для дитини».
«Новорічні свята, попри війну, ми відзначаємо, але спокійно і скромно в нашому родинному колі. Хочемо, щоб Володя мав радісні та позитивні дитячі емоції, щоб в його памʼяті про дитинство залишилися спогади про подарунки і ялинку на Різдво та Новий рік, як і має бути», — говорить Наталія.
Вона згадує, що до війни завжди з чоловіком весело та гучно святкували в рідному селі Кучинівка Сновської громади. В центрі села збиралися біля ялинки, запалювали феєрверки, веселилися компанією з друзями. В нинішніх умовах, звісно, не до таких веселощів.
Змінилися настрої і в колективі редакції, де працює подружжя. У когось є втрати серед знайомих чи рідних, у когось в родині є військовослужбовці, а відтак, зовсім немає бажання відзначати традиційні зимові свята.
«Якщо ми раніше готувалися, робили один одному маленькі сюрпризи, організовували гру «Таємний Санта», коли всі анонімно обмінювалися подарунками, то зараз абсолютно не до цього», — підкреслює Наталія Солодовник.
Павло Солодовник додає, що повномасштабна війна змінила все і всіх. Якщо раніше новорічні свята були неймовірним щасливим явищем: гуляння, подарунки, феєрверки, то… нині все обмежиться символічним невеличким святом для дитини. «Також планую влаштувати невеличке свято для діток у своєму рідному селі. Діти в нинішні надскладні часи мають бути щасливими. Ворог не вкраде в них свято і віру в казку. Щодо масових гулянь і колосальних витрат з бюджетів на новорічні гуляння — категорично проти. Нині пріоритет — ЗСУ і фронт. Не час точно для масових веселощів і алкогольних гулянь. На жаль, нас чекають чергові трагічні і сумні новорічні свята. Утім, навіть у кінці найтемнішого тунелю завжди зʼявляється світло. Тому — віримо в Україну», — поділився він.
Маркетолог Олександр Рись: «Я категорично проти публічних заходів».
Під час війни я проти публічних масових заходів і святкувань, це стосується зимових чи інших свят. Щодо новорічних свят я підтримую їх відзначення в тісному сімейному колі. Українським дітям, особливо тим, хто перебуває під час війни в країні, потрібен позитив і приємні емоції на свята, подарунки.
Масові святкування я би не проводив до завершення війни. Тут три причини: безпека, моральність і витрачання коштів. Не час витрачати гроші на масові святкування.
Після перемоги — поступово відновлювати святкування, але з огляду на емоційний і психологічний стан суспільства.
У будь-якому разі дітям потрібні подарунки на свята. В той же час святкові донати також доречні і потрібні, в тому числі, як приклад для наших дітей.
Громадська активістка Тетяна Романова: «Нам не вистачає емпатії один до одного»
Я вважаю, що росія не може відбирати у нас новорічні свята. З моєї точки зору, в родинному колі їх відзначати варто обовʼязково. А у кого є діти — тим паче. Діти мають відчувати настрій зимових свят. Навіть військові намагаються відзначати новорічні свята. Це має бути, навіть у війну. Але з повагою до інших!
Я вважаю, що під час війни ми особливо маємо бути уважними, бо не вистачає емпатії один до одного. Ми живемо в той час, коли перед тим, як щось сказати іншому, треба, як мінімум, декілька разів подумати. Подумати, що сказати, як сказати і навіщо. Ми всі в настільки кардинально різних умовах, ситуаціях живемо сьогодні, що тільки одна невинна фраза чи слово може травмувати іншого. У кожного своя історія, своє життя. І це нормально. Ненормально втрачати почуття поваги до інших. Ненормально залишатися егоїстом в той час, коли треба підтримати ближнього. Тож, перед тим, як щось говорити іншим – спершу подумати, чи не образять ваші слова, ваші думки чи дії інших. Бо навіть слова про те, що ви втомилися, будучи вдома в теплі і поряд з близькими – може травмувати тих, хто немає цієї розкоші і не матиме ще довго.
Мінімальна спроба подумати перед тим, щоб щось сказати – це і є елементарна емпатія до іншого. Бережімо один одного, бо поодинці нам не вижити!
Психологиня Катерина Кальницька: «Відкладати життя на потім не варто!»
У медіа, в професійному середовищі зараз ми активно говоримо про ментальне здоров'я нації, про його збереження і підтримку. А тому нам усім потрібні позитивні емоції як ресурс, і відзначення свят у цьому контексті теж потрібне.
Скільки триватиме війна? Ніхто не знає — може завершитися раптово, а може затягнутися на роки. Військові аналітики та політики не дають з цього приводу однозначних прогнозів. Через це всім українцям потрібен ресурс для стійкості і боротьби, потрібна психологічна рівновага. Людина не може весь час перебувати в потоці інформаційного негативу, повʼязаного з війною. Ми не можемо жити в постійній напрузі. На це жодного ресурсу не вистачить. Не буде приємних моментів у житті — кожен із нас ставатиме більш вразливим. Тому і потрібно знайти позитивні емоції, щоб підтримувати себе, свою родину, наших захисників.
Свята можуть їх надати. Але питання — як святкувати?
Можна зібрати кошти на дрони, автомобілі, захисне спорядження, щоб підтримати ЗСУ. Можна до свят зробити невеликі подарунки нашим воїнам (смаколики, дитячі малюнки тощо) і відправити на передову. Це теж наша турбота, вияв уваги і відчуття важливості для тих, хто перебуває в умовах постійного ризику — чітке розуміння, за що саме триває така жорстока боротьба.
З точки зору психологічної стійкості відзначати зимові свята необхідно. Але етичне питання, звісно, теж присутнє: що і як ми маємо святкувати? Це і про дати, і про форму, і про зміст. Дати відповідь потрібно для себе самостійно, але щоб не травмувати і не образити почуття інших. Відкладати життя на потім, беззаперечно, не варто!
Також читайте, як накрити святковий стіл — без витрати часу.
Джерело: 0462.ua
