Чернігівець Дмитро: збирали волю в кулак, продовжували заряджати «Гради» й нищити окупантів

У кожного українця свій початок війни, свої спогади та переживання про час «Ч», коли російські генерали дали команду своїм військам на вторгнення в Україну. Дмитро, як і всі інші, не вірив, що розпочнеться війна. Проте його життєві обставини склалися так, що до цього він мимоволі був уже готовий. — Мені зателефонували з військкомату напередодні 23 лютого і сказали, що наступного дня треба прибути до них для медичного обстеження, — розповідає юнак. — А про початок широкомасштабного вторгнення російських військ дізнався від моєї мами, коли вона зателефонувала вранці 24-го. Військова справа для Дмитра не нова. Минуло лише три роки, як він звільнився зі строкової служби. В армії був водієм у розвідувальному підрозділі. Далі теж продовжував водити вантажівку в одній із комунальних установ Чернігова. Того ранку Дмитро вирішив ретельно зібрати всі необхідні речі, адже розумів, що доведеться йти на війну й захищати рідне місто від ворога. Вже наступного дня йому видали зброю та направили служити до танкової бригади. Військовослужбовці артилерійського підрозділу, де довелося воювати юнаку під час наступу на Чернігів, стримували агресора на околицях міста. Вони завдавали нищівних ударів ворогові з реактивних систем залпового вогню БМ-21 «Град». Завданням Дмитра і його товаришів було швидке спорядження пострілів для ведення вогню з бойової машини. Цей процес тривав без перерв, і вдень, і вночі. За словами хлопця, іноді здавалося, що сили ось-ось його покинуть. Проте, як кажуть, по краплі збирали сили в кулак і продовжували заряджати «Гради» та нищити окупантів. Після того, як ворога було відкинуто від Чернігова, Дмитра перевели до підрозділу тероборони. Сьогодні він продовжує нести службу в посиленому режимі на одному з небезпечних напрямків, де ворог може знову розпочати свій наступ. Але, на думку військового, окупант тепер не пройде. Він разом із побратимами щодня готовий надати гідну відсіч росіянам. Джерело: 0462.ua