Обласний центр народної творчості запустив проєкт "Легенди про походження назв міст, селищ і сіл Чернігівщини". Ініціатива розповідає про населені пункти області та їхні топонімічні особливості. Далі в матеріалі продовжуємо розповідь про походження назв сіл Козелецької громади, пише Суспільне Чернігів.
Село Білейки
Це центр старостинського округу Козелецької селищної ради, якому підпорядковані села Кривицьке, Новики, Опеньки, Тарасів та Шами, розташоване за три кілометри на північний захід від Козельця.
Село Білейки було засноване у другій половині XVII століття вихідцями з сусіднього Тарасова.
"Вони чумакували, тому шукали більш вигідного місця проживання, ніж розташований серед лісів і боліт Тарасів. Саме від прізвищ тарасівських чумаків Єрофія Білейченка, Івана, Кузьми та Чишки Білейків, які переселилися після 1666 року ближче до Козельця, і походить назва сучасного села".
1718 року гетьман Лівобережної України Іван Скоропадський своїм універсалом передав село Білейки у власність Козелецького магістрату. На той час у п'ятьох дворах були 39 жителів. Рум’янцевський перепис 1766 року зафіксував, що у Білейках налічувалися дев'ять дворів, де проживали 53 людини.
Уже за часів незалежної України в Білейках спорудили двоповерхове приміщення сучасної загальноосвітньої школи, також працювали дитячий садок, будинок культури, бібліотека та ФАП.
Село Бобруйки
Цей населений пункт — центр старостинського округу, якому підпорядковане село Булахів, розташоване за два кілометри на захід від автошляху Київ-Нові Яриловичі та за вісім кілометрів на південний захід від Козельця.
"Перше поселення в Бобруйках існувало за часів Русі. 2001 року, риючи котлован під майбутню церкву Різдва Богородиці, будівельники знайшли курганний могильник тих часів. З моменту виникнення і до 1963 року село належало до Остерських князівства, староства, сотні, повіту, району".
Сучасна історія населеного пункту розпочалася з кінця XV – початку XVI ст., коли тут родинами Бобруйків та Горячків був закладений хутір. Першими в цій місцевості поселилися Бобруйки, які назвали село за своїм прізвищем. З початком визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького бояри Бобруйки стали козаками.
З XVIII століття село поступово розбудовувалося. За Рум’янцевським переписом 1766 року, в Бобруйках була церква Різдва Богородиці зі старою дзвіницею, при якій працювала школа, де дяк навчав грамоти козацьких дітей. 1803 року замість старої церкви збудували нову дерев’яну церкву Різдва Богородиці, яка простояла до 1935 року, коли була знищена більшовицьким режимом. 1940 року в селі почали працювати клуб і бібліотека.
Село Патюти
Село Патюти – центр старостинського округу, якому підпорядковані села Будище, Гладке та Сморшки. Розташоване за 18 кілометрів від Козельця. Місцевість раніше була вкрита лісами й заболочена.
За словами місцевих, інформація про це село відома з 1660 року, а його назва походить від прізвища першого поселенця.
"За легендою, козак Патюта переховувався від переслідувань. Тут його влаштовували «високий ліс очерету» й житло на найвищому місці, де пізніше Патюта збудував церкву".
Характерним для села було те, що заселяли його так звані "вільні козаки"». У 1890 році за кошти місцевих жителів у Патютах була споруджена дерев’яна церква висотою 28 метрів, яка проіснувала до 1962 року.
За спогадами місцевих, в 1894 році в Патютах була побудована школа – дерев’яна, з цегляним фундаментом. У 1920 році в селі було 28 вітряних млинів, крупорушка, кузня і маслобійка. У 1934–1935 роках у селі були побудовані комори, а пізніше – млин і паровик. У 1960 році у селі збудували клуб на 350 місць зі стаціонарною кіноустановкою та бібліотекою.
Джерело: 0462.ua
