Освіта – одне з найболючіших питань нашого сьогодення. Але якщо поставити собі за мету, то можна вирішити навіть найбільш складні проблеми, впевнений кандидат в народні депутати України по виборчому округу №208, правозахисник та засновник громадської організації «Правозахист плюс» Анатолій Гунько.
Анатолію Григоровичу, ми з вами спілкуємося напередодні професійного свята наших педагогів – Дня вчителя. Що сьогодні турбує наших освітян, дітей та батьків? Як кажуть, чи в темі ви?
Децентралізація дала широкі можливості та повноваження на місця. Наголошую, що треба грамотно підходити до реформування галузі освіти, виходячи з реальних потреб людей. Місцеві чиновники ж ще діють у формальний спосіб, не думаючи про наслідки для людей, на перше місце ставлять сухі цифри показників. Час такого управляння вже пройшов, багатьох треба просто міняти, оновлюючи владу на місцях. Сьогодні я постійно спілкуюся із педагогами, батьками, учнями та студентами.
Має бути розумний симбіоз рішень місцевої ради та Кабміну, що базуються на прийнятих Верховною Радою законах – тоді отримаємо позитивний результат, де вигодонабувачем є саме наші громадяни, бо вирішуються саме конкретно їхні проблеми.
Хороший приклад, адже ви знаєте, як кажуть люди: немає школи у селі, то вважай, немає і села…
– Ви знаєте, що відбувається на місцях? Після нового районування вже почалися недобрі спроби скоротити не тільки школи, а й заклади дошкільної та позашкільної освіти.
Ми з однодумцями не дозволимо скорочувати, якщо на це немає вагомих підстав. Укрупнення районів – це не привід для свавілля, коли нехтують нашим правом на освіту, гарантованим Конституцією. Спочатку має бути проведений аналіз особливостей кожного окремого району, у фокусі уваги – саме транспортне сполучення та забезпечення підвозу школярів до опорних шкіл. І тут треба думати у першу чергу про зручність та логістику маршрутів тих же шкільних автобусів для батьків та дітей. Бо чиновники уміють гарно рапортувати про виконання плану по децентралізації за рахунок закриття шкіл, прикриваючи це словосполученням «оптимізація мережі закладів освіти».
Особисто для себе я ставлю задачу у Верховній Раді вирішити завдання із ресурсного забезпечення всіх закладів освіти в окрузі, створення гідних умов для педагогів та учнів.
До того ж, я сам батько – в мене син-студент, а донька – школярка. На власному досвіді знаю, що можна зробити на місцевому рівні, а де потрібно підключати Кабмін та Верховну Раду.
І, знаєте, дуже часто справжня проблема – це не нестача коштів, а невміння ними розпорядитися. Дивіться, яка найбільша стаття видатків? До 60 % фінансування шкіл та дитсадків забирає опалення, в першу чергу, енергоносії. Що потрібно зробити? Провести енергоаудит та визначити, скільки коштів можна заощадити за рахунок утеплення стін, заміни вікон,ремонту даху тощо. Але для цього громада має співпрацювати із облрадою, ОГА, Міносвіти тощо.
Ось вам приклад з життя. До мене по допомогу влітку звернулися педагоги та батьки Менської школи. Ми всі разом домоглися, щоб вікна в школі перед початком навчального року замінили на енергозберігаючі. І саме після цього у мене народилась ідея створити програму енергоаудиту для всіх закладів освіти на Сіверщині.
Ще одна проблема – це питна вода. Ми разом з колегами з 2018 року започаткували програму по забезпеченню кулерами всіх молодших класів. У минулому році домоглися того, щоб забезпечити чистою питною водою всіх першачків Ніжинського районі. А цьогоріч кулери подарували опорному закладу освіти ім.Т. Г. Шевченка, що у місті Мена, та Менській гімназії.
Анатолію Григоровичу, благодійність – це добре, але проблему потрібно вирішувати комплексно…
– Так, тут потрібен державницький підхід. Тому буду добиватися, як народний депутат, створення районної і обласної програм енергоаудиту та забезпечення питною водою. Бо у майбутньому це дозволить заощадити на енергоносіях — а зекономлені кошти можна спрямувати на ремонт школи та дитсадка, закупівлю підручників, парт, спортінвентаря тощо.
Але й адресна допомога потрібна, тому під час літніх канікул завітав до Бахмацької школи та подарував їм велику мультимедійну дошку, аби вже з першого вересня діти вчилися за новітніми технологіями.
Ще одна проблема – в багатьох селах просто немає дитячих садків. Але в мене є бачення, як допомогти у цьому.
Адже зараз дозволяється приватним підприємцям надавати освітні послуги невеликим групам. Місцева громада може знайти та відремонтувати приміщення – для однієї-двох груп по 12-15 діток, а підприємці – організувати процес. Це не тільки вирішить питання для батьків, яким не потрібно буде возити щодня дитину за декілька десятків кілометрів, але й допоможе у створенні нових робочих місць на селі – педагог-вихователь, логопед, няня, кухар.
Беру на себе завдання надати громадам інформаційну та юридичну підтримку.
А в комплексі наше завдання – створити такі умови, коли сільські діти будуть отримувати якісну освіту, не гірше ніж у місті.
Шкільний автобус, ремонт та закупівля нового транспорту для шкіл – є бачення та напрацювання, як вирішувати всі ці питання.
Якраз для відстоювання інтересів свого села та міста в Києві і потрібен народний депутат. У нього значно коротший шлях до високих кабінетів, аж до перших осіб України.
Бачу ще одну задачу для себе як для депутата – піднімати позашкільну освіту. Це будинки дитячої та юнацької творчості, музичні школи, спортивні секції тощо. Біда в тому, що позашкільна освіта не входить до освітньої субвенції – а місцеві бюджети не можуть її утримувати через брак коштів.
Але я не залишу позашкільну освіту Сіверщини напризволяще! Ми маємо створити для наших дітей умови, аби вони всебічно розвивались. В мене є план дій, як забезпечити фінансування для педагогів – отже, ми обов’язково переможемо!
Щиро вдячна за цю розмову, Анатолію Григоровичу!
Зустріч провела журналіст Віола Бульба
