Завершився опалювальний сезон, і у торфозаводів Чернігівщини упала реалізація основного виду продукції – торфобрикету.
На Смолинському торфозаводі філії ДП «Чернігівторф» знайшли вихід із ситуації, налагодивши збут інших видів сировини та готової продукції. Один із них – прекрасна альтернатива газу, яка дозволяє удвічі економити на платежах. Щоправда, в області поки що лише одне підприємство сьогодні використовує цей вид палива.
На Смолинському торфозаводі щодня відвантажують по 20 тонн пиловидного торфу. Це – подрібнений на мікрочастинки і висушений до необхідного відсотку вологості торф, який використовують як альтернативу газу. Економія – 100%. Зберігають та відвантажують його і біг-бегах по 500 кілограмів кожен.
«Пиловидний торф у нас закуповує приватна фірма, – каже головний інженер держпідприємства Андрій Страхов. – Наскільки мені відомо, то в області цим видом продукції користується одне підприємство – Ічнянський завод сухого молока та масла. Вони встановили спеціальні котли і за рахунок спалювання торфу значно знизили собівартість продукції. Той, хто хоче економити на дорогому газі, переходить на доступну місцеву альтернативу – торф».
Продукцію відправляють на молокозавод в Ічню
З настанням весни значно посилився попит на сільськогосподарський торф. Упермішку з перегноєм його використовують як добриво. По цей вид продукції до Смолина щодня приїздять вантажівки аж із Черкащини. Колись там теж було торфовидобувне підприємство, але через недолугу політику держави сьогодні підприємство збанкрутувало, тож черкащани їздять на Чернігівщину. Завдяки стійкості трудових колективів тутешні заводи все ще тримаються на плаву.
Окрім пиловидного та сільгоспторфу, завод реалізує і рослинний торф. Його закуповують приватні заготівельники і після нескладних маніпуляцій виготовляють компост для вирощування грибів. У Смолинського торфозаводу – контракт із приватною фірмою, яка щомісяця закуповує близько однієї тисячі тонн рослинного торфу. Це – перспективний вид продукції, який дозволяє підприємству сьогодні триматися на плаву. Однак через відсутність державної політики рослинний торф не переробляють на заводі, а змушені відпускати приватникам, які мають з того чималий зиск.
А тим часом…
Заступник глави Фонду державного майна України Тарас Єлейко заявив: «Україна має величезну кількість торф’яних родовищ. Справді величезну кількість. Але, на жаль, … лише щось близько 1% наших резервів/запасів видобуваються. Зараз тільки державні підприємства працюють на цих резервах. І ми маємо в приватизаційній процедурі сім таких держпідприємств. І це всі підприємства, які працюють з торфом в Україні. Ми готуємо їх до приватизації. І я навіть не говорю вам про інвестиційні можливості, тому що … ви бачите самі потенційне розширення цього бізнесу, експорту торфу до Західної Європи. Для порівняння: Польща видобуває вдесятеро більше торфу, ніж Україна, навіть попри те, що володіє значно біднішими запасами родовищ торфу. Всі ці компанії ми виставимо на приватизацію до кінця цього року. Просто зараз вони готуються до приватизації».
Фонд державного майна хоче продати торфовидобувні підприємства фактично за безцінь – від 1 до 3 мільйонів доларів за цілісні майнові комплекси. Серед семи держпідприємств, про які говорить Тарас Єлейко, є й ДП «Чернігівторф». У свою чергу ще в січні виконувач обов’язків міністра енергетики Юрій Вітренко запропонував Кабінету Міністрів України повернути державні торфовидобувні підприємства з управління Фонду державного майна до сфери управління Міністерства енергетики.
В унісон
В унісон із заявами чиновника з Фонду держмайна до Уряду письмово звернувся очільник військової громади – Гончарівський селищний голова Віталій Рудник. У своєму зверненні керівник територіальної громади просить голову Кабміну Дениса Шмигаля передати на баланс ОТГ Смолинський торфозавод, який розташований на території і працює на землях громади.
«Смолинський торфозавод має стратегічне значення не тільки для Чернігівської області. Це – паливо для сільських шкіл, садочків і лікарень. Значною кількістю торфобрикету забезпечуються військові частини та поліція. Через загострення ситуації на Донбасі і загрозою воєнного конфлікту з Росією прошу Вас прийняти рішення про передачу стратегічного Смолинського заводу в Гончарівську громаду. У громаді проживає 80% військових, і дерибан стратегічного заводу дуже впливає на морально-психологічний стан населення в регіоні», – резюмував голова військової громади Чернігівщини.
За інформацією Смолинського торфозаводу філії ДП «Чернігівторф»
«Чернігівщина» № 17 (835) від 29 квітня 2021
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.
