На Чернігівщині цьогорічні жнива почали зі збирання озимих ріпаку та ячменю.
— Що вже можна сказати про врожайність? — запитую керівника ПСП «Червоний маяк» (назва дісталася сільгосппідприємству в спадок від колишнього колгоспу), що на Корюкішцині, 43-річного Олександра Лужицького.
— Станом на сьогодні вона середня. Остаточні результати будуть по осені.
Середня по області, згідно з інформацією Департаменту агропромислового розвитку Чернігівської ОДА, зокрема ячменю складає 37 ц з га (у 2023-му була 40 ц з га). Його в «Червоному маяку» — тисяча гектарів. Ріпаку цього року немає.
Пшениці — 2 тисячі гектарів. Приблизно з такої площі Олександр у 2013-му почав тут свій аграрний бізнес. За плечима було навчання в Луганському національному аграрному університеті (спеціалізація — агрономія) і досвід роботи… у будівництві. Зайнявся землеробством завдяки партнеру, який мав агропідлриємства на Чернігівщині. І, як виявилося, успішно. Зараз «Червоний маяк» обробляє вже 18 тисяч гектарів.
— Кажуть, Ви навіть дрон придбали, щоб не об'їжджати такої площі.
— Це правда. Дрон ми використовували для моніторингу посівів. Знімали їх на відео, а потім обговорювали, аналізували з фахівцями. Тепер — воєнний стан. Запускати дрон не можна.
За більш ніж 10 років господарювання Олександра Левицького на орендованих землях чого тільки не вирощували — гречку, просо, льон, сорго, люпин, горох, овес.
— Експериментували з різними культурами. Деякі не пішли. Скажімо, гречки сіяли тисячу гектарів. Зараз — тільки 300.
Ha сьогодні найбільша площа — понад 4 тис. га — під кукурудзою. Її експортують. Своїм транспортом збіжжя везуть на станцію в Мену, далі — до портів — залізницею. На логістику, за словами аграрія, іде немала частина доходів. Це — одна з причин, чому минулорічний урожай ще не весь реалізований. Його зберігають у спеціальних рукавах.
Під соняшником — 3800 га. Його насіння постачають на переробку Ніжинському жиркомбінату. Жито — його цього року 240 га — у Чернігів виробничій компанії «Млин». Ячмінь залюбки купують пивзаводи, у тому числі й найбільший в Україні — «Оболонь».
— Тож і пиво це, мабуть, Ваше улюблене? — залитую Олександра.
— Взагалі-то я не любитель пива. Але кухоль іноді можу випити. Саме «Оболоні», — посміхається.
— З якою культурою експериментуєте зараз?
— Із ріпаком. Запланували засіяти 1900 гектарів 12-ма гібридами цієї культури. 300 з них уже підготовлені. Спеціально придбали сучасну сівалку точного висіву.
— Сучасні технології обробітку грунту теж застосовуєте?
— Якщо мова про No-Till, то ні. На наших землях це не працює.
No-Till передбачає відмову не лише від традиційної оранки, розпушування, боронування, культивації та інших видів обробітку ґрунту, а й від внесення органічних добрив (вносяться — одночасно з насінням — тільки мінеральні).
Замість органіки на полях пропонують залишати пожнивні рештки культури, що там вирощувалась. Далі — завдяки діяльності корисних мікроорганізмів — відбувається мінералізація залишків (перетворення органічних речовин у мінерали й мінеральні сполуки) і збільшення органічної маси у верхніх ґрунтових шарах. Це має привести до покращення структури ґрунтового шару та підвищення природної родючості землі. Крім того, поверхня, покрита мульчею, краще зберігає вологу та запобігає ерозії ґрунтів.
— Така технологія дуже ущільнює землю. Вона стає як залізобетон, — каже Олександр. Тож у «Червоному маяку» і орють, і культивують, і вносять органіку — тут є свої ферми.
— Маємо за добу до 20 тонн молока, — розповідає про надої. — Потроху розвиваємось, купуємо техніку. Було б кому працювати.
Зараз країну захищають майже 30 працівників сільгосппідприємства. Кілька комбайнів без постійних екіпажів. Організувати роботу вахтовим методом, запрошуючи потрібних фахівців з інших регіонів (у ПСП є два невеликих гуртожитки, своя їдальня), теж не вдається — зараз чоловічих рук бракує по всій країні.
Запитую про пасіку, рибне господарство.
— Вони є, але поки що діють більше як рекреаційні зони. Можливо, згодом прийде і їхній час.
— Після школи Ви порушили сімейну традицію — не стали шахтарем. А як налаштовані Ваші сини? — запитую наостанок.
— Молодший — Владислав — ще роздумує. Він у восьмому класі. Навчається в Корюківці у школі №1. Старший — Дмитро — теж там. У десятому. Він уже визначився Буде агрономом.
Джерело: газета “Гарт”, Ганна Юхименко
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.
