Знов у нас ця п’ятниця, 13. Чекай якогось страхіття, біди, капостей. Забобон, звісно. Але цей збіг у календарі, якщо тринадцяте число місяця випадає на п’ятницю, — завжди асоціюється у нас з неприємностями. Як і майже у всіх інших країнах. Ну, принаймні, в тих, де дивилися американський фільм жахів «П’ятниця 13-те».
«День неприємностей», «чортова дата», «відьмин день», — п’ятницю, 13 як тепер тільки не називають.
Якщо на рік припадає багато 13-х п’ятниць, то, звісно, він може бути не дуже вдалий. Нам от здалося, що в 2020 вони випадали чи не кожного місяця. Порахували — а ні, тільки дві: в березні і оце в листопаді. Зате понеділків, 13 було три (в січні, квітні і липні). Ну, в минулому (2019) і наступному (2021) році п’ятниць, 13 — по одній.
А найбільше п’ятниць тринадцятого було в 2012 році: три на рік. Хоча рік як рік, то потім почалося… По три чортові дати було в 1981, 1984, 1987, 1998 та 2009 роках. Більше трьох поки що в рік не влазило.
Боязнь п’ятниці, 13-го має наукову назву: параскаведекатріафобія. А якщо людина боїться просто числа 13 — то це вже трискайдекафобія.
А ви боїтеся чортової п’ятниці? А чого боїтеся?
«Нічого дурня валять — вставай на зарядку!»
Алла Мішок, пенсіонерка, Куликівка:
— Не звертаю уваги на п’ятницю, 13-те. Як прокинусь ранком і якийсь, наче, день мені не такий, сама себе налаштовую: «Нічого дурня валять — вставай на зарядку». Уже рік, як фізичні вправи вранці роблю кожного дня. До того — періодично. Маю проблеми з опорно-руховим апаратом, то як не зроблю зарядку, одразу дається взнаки. Гірше самопочуття тоді. Нікого не агітую, але й на тих, хто не підтримує такого мого життя, не зважаю.
Щоб не думать, хороший чи поганий день, треба і рукам, і мозку давати роботу.
«Нещасливі дні, коли роботи нема»
Михайло Спода, тракторист, Автуничі Городнянського району:
— Не від числа чи дня залежить, пощастить чи ні. Нещасливі дні, коли роботи нема. А коли є, то хоч п’ятниця, 13-те, хоч четвер, 7, то дарма. Працюю трактористом у сільгосппідприємстві, котре не має ні комбайнів своїх, ні тракторів, усе наймане. Прибула техніка — ми сіли за кермо, посіяли, обробили, зібрали. Коли сезон, то і в будні, і в вихідні робота є. А як ні — то сидимо місяцями дома.
Не зациклююсь на забобонах. Он ми з дружиною трьох чорних котів маємо. Вивелись та й живуть. Бід від них нема.
«Стараюся нікуди не виїжджати»
Дмитро Кузьменко, військовий пенсіонер, Сосниця:
— У цей день американські льотчики колись не літали, це я знаю точно, служив у ракетних військах. Наші ж літали. Не завжди є можливість прислухатися до мови чисел. У мене був випадок, коли я повертався з відпустки, з Сосниці, на службу. У Мені сів у потяг до Бахмача — 13 місце. У Бахмачі компостую квиток до Москви, теж попадає 13 місце. З Москви їду на Урал, в Нижній Тагіл, теж 13! Сідаю в Нижньому Тагілі в автобус, ще треба було 50 кілометрів подолати, і теж сидіння номер 13! Доїхав благополучно, нічого не трапилося. І не боявся я, що щось трапиться. Це ж було 45 років тому. Зараз, коли мені за 80, я на 13 число і тим паче на п’ятницю, 13 звертаю увагу. Стараюся нікуди не виїжджати.
«У домі 13 з чоловіком розійшлася»
Надія Мезко, пенсіонерка, село Придеснянське Коропського району (тепер уже Корюківського):
— Живу у будинку номер 13. Наче так і треба. До цього і у 20, і у 19 жила. А різниці ніякої не бачу. Хіба що у цьому будинку з чоловіком розійшлась. От тобі і не вір у числа. А ще доньку старшу Людмилу 13 квітня народила. Та у неї наче все на добре вийшло. Живе у Москві. Чоловік москвич. Квартира трикімнатна. Діти, онуки є. А що ще треба?
«Найщасливіше число — коли взагалі тих чисел не бачиш»
Галина Сікілінда, на пенсії, село Лісові Сорочинці Прилуцького району:
— Ні в які забобони не вірю. От якраз в цю п’ятницю, 13-го числа, «Вісника» виписуватиму, думаю ще встигну. Хоч кажуть, що число нещасливе. Нічого зі мною саме 13-го не траплялося. А я багато де побувала, і сама за кермом. Працювала і в лікарні, і в управлінні медицини, і на племпідприємстві, і в будівництві. І всюди — головним бухгалтером. І скажу як людина, яка все життя працює з цифрами, — нема нещасливих чи щасливих чисел. Для мене найщасливіше число в місяці — це коли поздавав звіти і гуляєш день. І у дівчат моїх теж. Обидві дочки зараз головними бухгалтерами працюють. А було, що й ночами над тими цифрами сидиш. Дочка Оксана каже: і гроші платять, і робота дуже подобається. Але буває до трьох звіт робиш, а о п’ятій-шостій ранку вже на роботі.
Понеділка теж не остерігаюся: я в понеділок народилася і не скажу, що нещаслива.
А боюся хвороб на старість. Раніше добу могла не спати, бігати і все робити. А сьогодні он часник і цибулю посадила, і ледь в хату влізла.
Тижневик «Вісник Ч» №46 (1800), 12 листопада 2020 року
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.
