23-річна Анастасія Криволап з Любеча Чернігівського району (колишня Ріпкинщина) зараз на лікарняному, вдома. 7 квітня з’їла тараньку, якою пригостили знайомі. Наступного дня лікарі підтвердили ботулізм. Хвороба важка, смертельна.
На штучній вентиляції легень дівчина пробула 10 днів. Дістати рятівну вакцину допоміг народний депутат Валерій Зуб, колишній керівник чернігівського медичного центру сучасної онкології.
— Донька проходить інтернатуру, вчиться на лікаря, — каже мама Насті 42-річна Оксана Криволап. — Дуже любить оселедець і тараньку. І я їм її в будь-якому вигляді. Всі ми знаємо про ботулізм, але ніхто не міг подумати, що натрапимо на таку біду.
Одну рибину вони з’їли разом з батьком.
На фото Оксана та Анастасія Криволап
Йому нічого, а Насті наступного ранку стало зле. Втратила свідомість, зіниці розширені, нудота, блювота. Температури не було. Звернулися до сімейного лікаря, а та вже виписала направлення в Ріпкинську районну лікарню.
Лікар відразу сказав, що підозра на ботулізм. Почали шукати вакцину. Якщо чесно, до цієї ситуації навіть не знала, хто такий Валерій Зуб. Саме завдяки цій людині врятували життя моїй доньці. Ми безмежно йому вдячні.
Адже коли приходив лікар-інфекціоніст, вдалося трохи стабілізувати, проте стан її був важкий, тому хвору наступного дня реанімобілем доставили в обласну лікарню. Щоб організм почав одужувати, боротися, потрібен час. Бо цей токсин вражає нервові тканини. Деактивували його, щоб далі не йшов по організму.
Ми вдячні пану Валерію за вчасну допомогу, бо це нереальна швидкість доставки. Навіть у мирний час не виходило так швидко. А тут, незважаючи на комендантську годину і те, що прямої дороги з Києва до Чернігова немає, знайшлися волонтери, які оперативно зреагували.
— Вакцини в області немає через війну?
— Дорога. В Україні знайти важко. Свого заводу немає. Коштує приблизно 30 тисяч гривень. Доставляють в охолоджуючому боксі.
— Я родом з Ріпок, тут живуть мої батьки, — говорить Катерина Шарова, помічниця народного депутата Валерія Зуба. — Після деокупації селища я постійно була на зв’язку з медиками ріпкинської лікарні, і по можливості доставляли гуманітарну допомогу з ліками й медикаментами. Коли звернувся медичний директор лікарні з питанням швидко дістати сироватку від ботулізму в мене сумніву не було. Бо якщо не дістане Валерій Олексійович,то не дістане ніхто. Як тільки йому подзвонила, все закрутилося. Знаю, що це було дуже не просто. Ні в Чернігові, ні в області такої вакцини не було. Дістали через заступника міністра здоров’я, головного державного санітарного лікаря України Ігоря Кузіна. Коли відкривали склад у Києві, був вже початок дев’ятої вечора. Та довезти з Києва бокс з вакциною виявилось не так просто. Дякуючи долі, допомогли волонтери Андрій Петрусь та Владислав Сидоренко, які були в столиці і змогли доставити її до Чернігівської області, а тоді вже медики доставили до Ріпок.
У цей час Валерій Олексійович продзвонював, дізнавався, якими шляхами можна довезти препарат в комендантську годину. Тут варто подякувати і голові Чернігівської ОВА В’ячеславу Чаусу та військовим, як постійно були на зв’язку (у волонтерів спецперепусток не було).
Того дня за менш як 10 годин весь ланцюжок подій складався, немов пазл. Кожна людина, що була задіяна в цій «операції» розуміла на кону життя дівчини. Всі взаємодіяли максимально відповідально і злагоджено.
Та головне, що у нас все вийшло, Анастасія вже вдома! Всі ми бажаємо ї швидкого відновлення!
Джерело: газета «Вісник Ч» від 19 травня 2022 року, Юлія Семенець
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.
