Ідеальне робоче місце для школяра. Поради спеціалістів

Як облаштувати «куточок школяра» так, щоб дитина навчалася лише на дванадцятки? Звісно, що про дванадцятки – це ми напівжартома (якби ж то все залежало лише від інтер’єру!), а от щодо позитивного настрою і цілеспрямованості в досягненні найкращих результатів – усе дуже і дуже серйозно. Бо, як запевняють фахівці, між комфортом середовища, де працюєш, і результатом такої праці – зв’язок безпосередній! З чого почати? – До дизайну дитячої кімнати варто підходити комплексно, – радить Олена Савченко, завідувачка кафедри архітектури та дизайну середовища НУ «Чернігівська політехніка». І додає: якщо облаштовуєте робоче місце, це зовсім не означає, що простір для ігор більше не знадобиться. Навпаки! Дитяча кімната має бути багатофункціональною: це і місце для відпочинку (якісне ліжко), і місце для занять (робочий стіл), і для ігор (як показує практика, діти люблять гратися на підлозі), і, звичайно ж, місце для зберігання речей. Добре, якщо все це продумано! Ставимо стіл й обираємо стілець – Найважливіше – це обрати місце, куди поставити стіл. І головний критерій, на який варто зважати, – денне освітлення, – зауважує Олена Савченко. Якщо дитина правша, треба, щоб світло падало зліва, якщо шульга – з правого боку. Також прийнятний варіант – поставити  стіл навпроти вікна. Це і гарне освітлення, і можна час від часу переводити погляд удалину, що дуже корисно для очей, якщо дитина довго щось читає чи пише. Єдина незручність у такому випадку – світло з вікна може заважати працювати за ноутбуком чи комп’ютером. Але цю проблему легко вирішити за допомогою жалюзі. – Що стосується вибору самого столу, то зовсім непринципово, яким він буде. Єдине, що раджу, – не купувати отих «монстрів» з «надбудовами», які були модні років десять тому, бо то дуже незручно. Головне – правильно підібрати стілець! Потрібно, щоб він відповідав зросту дитини, – акцентує увагу Олена Савченко. Якщо стіл стандартної висоти, краще придбати стілець, який регулюється. І передбачити підставку для ніг, щоб ноги дитини не теліпалися. Кольори – це важливо і… непросто Ще один момент, який може вплинути на продуктивність вашого школяра, – це кольорова гама кімнати. – Яскраві картинки на шпалерах дитину можуть швидко втомлювати, і вона навіть не буде підозрювати, від чого така втома, – каже Олена Савченко. – Тому від таких шпалер, або ж від ідеї розписати стіни дитячої кімнати слоненятами чи єдинорогами, краще утриматися і віддати перевагу спокійним кольорам, на яких приємно зупинити погляд. Нехай це будуть світлі пастельні кольори, але не відкриті, а приглушені (як зараз модно казати, пудрові). Наприклад, якщо рожевий, то змішаний із сірим або бежевим. Це стосується і стін, і підлоги, і меблів також. Найкращий варіант стелі – звичайно ж, білий. А от яскравих плям у дитячій і так зазвичай достатньо. Це й іграшки, і постільна білизна, різноманітні подушечки. – Якщо все ж таки дуже хочеться якихось слоненят чи єдинорогів, то краще повісте плакат, який потім легко можна замінити на щось нове. І взагалі, змінювати простір у дитячій кімнаті найкраще за допомогою якихось дрібничок (картин на стіні, фотографій, гарний варіант – географічна карта чи карта бажань тощо), – рекомендує завідувачка кафедри. Треба розуміти, що діти швидко ростуть. А з ними так само швидко змінюються і їхні інтереси. Але зміни потрібні не лише через це: новий простір – це як зарядка для мізків, він надає змогу розвиватись! Змінюючи простір, ми заряджаємо мізки! Із тим що обирати кольори для дитячої кімнати варто обережно, погоджується і психолог Тетяна Бібік. – Припустімо, якщо у дитини темперамент холеричного типу, а ми додамо червоних кольорів, то це ще більше буде підбивати її до активності. Це по-перше. І по-друге, поступово приводитиме до виснаження, бо дитина не буде відпочивати в цій кімнаті. Тому краще віддати перевагу більш стриманим кольорам. Для світосприйняття гарні в принципі всі: синій, блакитний, зелений, жовтий… Якщо правильно скомбінувати спокійні та яскраві кольори, то це теж буде добре. Хто обирає: дитина чи батьки? Щодо того, за ким залишається право вибору (яким має бути інтер’єр робочого місця школяра і взагалі дитячої кімнати), обидві наші експертки кажуть: «Найправильніше все робити разом!» Тетяна Бібік пояснює: чим більше емоцій дитина вкладає в облаштування того, що її оточує (сама обирає стіл, стілець, зошити…), тим більше вона буде емоційно прив’язуватись до цих речей і цього місця. І тим завзятіше зможе працювати, тим комфортніше їй буде. – Тому що вона вклала туди частинку себе. Це як з домашніми обов’язками. Чим більше діти допомагають нам по дому, тим більше вони прив’язані до сім’ї, і вони вважають нормальним, природним те, що кожен робить свій внесок у спільну справу. Окрім того, надаючи дитині право вибору, ми формуємо в неї лідерські риси: «Ти дорослий, ти можеш самостійно ухвалювати рішення, ти відповідальний». Усе перераховане буде для дитини своєрідним позитивним емоційним якорем, який дасть їй шанс працювати в задоволення і без примусу. «Бо – це ж я обирав!». Але є один важливий момент! Батьки повинні розуміти, що дитині треба давати вибір не з будь-чого, а з того, що вони (як дорослі) вже знають, що це буде гарно, безпечно, комфортно і т. д. Лише моє – це не про жадібність… – І ще: варто не забувати, що яким би не був достаток у родині, але особистий простір для кожного (хоч малесенький) обов’язково має бути, – наголошує Тетяна Бібік. – І це не про те, що діти стануть жадібними. Навпаки, вони розумітимуть, що у кожного має бути щось своє. А якщо я щось хочу взяти у тебе, то маю попросити дозволу. Це формує повагу до кордонів інших людей і до своїх особистих. Бо ж діти йдуть у соціум і повинні розуміти такі речі. Тому добре, коли навіть в одній кімнаті у братів та сестер є свій простір. Вони вчаться домовлятися в таких умовах і водночас відчувають себе вдома. Бо «усі мої речі на своїх місцях» – це в першу чергу відчуття безпеки і захищеності. І навпаки: якщо я прийду додому, а мої речі деінде, то виникає відчуття тривоги: «Мене не поважають!» На замітку: • Шпалери чи фарба? Не принципово. Але якщо шпалери, то краще не вінілові, а більш екологічні – паперові. • Головний критерій вибору меблів – ергономічність, тобто зручність і комфорт у використанні. • Ліжко може бути найпростішим. А от матрац треба обирати якісний, за можливістю із натуральних матеріалів (натуральний каучук, кокосова койра). • Шафи мають бути безпечними. Будьте певні, що колись дитина відкриє всі дверцята, шафки у комоді, стане на них – і все це впаде й перекинеться. Тому краще шафи надійно прикрутити до стіни. • Зручні місця для зберігання (а це, як правило, висувні ящики, з єдиною умовою, що вони не виймаються повністю) – обов’язково! Це забезпечить легше прибирання і даватиме відчуття порядку в кімнаті. Відкриті місця для зберігання (полиці) можуть бути для великих іграшок і книжок. • Освітлення. Люстра з купою кришталевих штучок у дитячій кімнаті – зайва. Там, де дитина працює і грається, має бути хороше освітлення. Плюс – обов’язково додаткове джерело світла на столі: лампа – із теплим світлом, максимум білим. Холодне синє – у жодному разі! • Квіти в дитячій – не надто гарна ідея. Деякі рослини вночі забирають багато кисню і можуть викликати алергію. А ще за ними треба доглядати. Краще доповнити інтер’єр фотографіями, малюнками, плакатами. Источник: 0462.ua