Корюківська об’єднана територіальна громада позиціонує місто Корюківка, як одне з найвелосипедніших в Україні. Голова громади Ратан Ахмедов відзначає, що у них їздить на екологічному двоколісному транспорті чи не сто відсотків населення. Навіть ті, хто має авто. У нього, приміром, є три велосипеди. Жартома і всерйоз каже: на всі випадки життя! Припарковані в гаражі міської ради. Там же зберігаються громадські, які отримали у рамках проєкту «Зелене світло для велоруху в громадах».
Допомагали міськраді та місцевій молодіжній організації «Альтернатива» реалізовувати цей важливий проєкт Асоціація велосипедистів Києва за підтримки Програми «U-LEAD» з Європою. Окрім освітніх навчань для школярів, молоді та людей старшого віку, громада має стратегію розвитку велосипедної інфраструктури, яку зобов’язалися реалізувати до 2025 року. Нещодавно в місті з’явилися велосипедні доріжки по центральній вулиці. Також у межах проєкту Корюківка отримала велопарковки вартістю 8 тисяч євро. Ми відвідали школу №1, де вони встановлені. Аби не відставати від місцевих – «орендували» в мерії громадський велосипед і проїхалися містом.
Ідеальна парковка
Екскурсію для нас проводив Володимир Онищук – очільник Корюківської молодіжної організації «Альтернатива», віднедавна ще й директор молодіжного центру «КУБ». Разом їдемо двоколісним транспортом новенькою велодоріжкою. Дорогою він розповідає, що нізащо в світі не проміняє свого залізного коня на автівку і аргументує це так:
– Ну, по-перше, це здоров’я, по-друге, екологія, а по-третє, солідарність з дружиною, вона, як і я, завзята прихильниця велоруху, – весело каже і відводить в бік ліву руку, показує, що має повертати. – Ми разом багато подорожуємо на велосипедах, мандрували до Батурина, Новгорода-Сіверського. Це такі дальні подорожі…
Володимир Онищук нерозлучний з велосипедом 13 років. Коли став студентом столичного вишу, придбав двоколісного, щоб діставатися на навчання. З тих пір транспорт американської марки жодного разу його не підвів, хіба раз, коли пробив колесо в Бобровиці під час традиційного велозабігу, приуроченого Дню Корюківки.
Володимир Онищук на шкільній велопарковці
– «Альтернатива» розпочала велоподорожі селами району ще у 2011-му, – згадує. – Це такі були мандрівки екскурсійного характеру для всіх бажаючих. Потім ми організовували на більші дистанції, для молоді. А років чотири тому виникла ідея започаткувати велопробіг на день народження нашого міста. Хто саме запропонував із активних велосипедистів – голова громади Ратан Ахмедов, нинішній голова райдержадміністрації Володимир Полубень чи я – вже й не пам’ятаємо. Головне, що ці мандрівки надзвичайно популярні і з кожним роком стають все масштабнішими. Ми об’їхали вже всю Чернігівщину!
У шкільному дворі, на стадіоні, бігають учні. Перед входом до закладу, з обох боків, встановлені велопарковки для 60 велосипедів. Як каже Володимир Онищук, вони здатні розмістити і більше одиниць. Лишають свій транспорт під прозорим дахом як школярі, так і педагоги.
– Надійна металева конструкція, вона збірно-розбірна, зроблена з урахуванням усіх норм і стандартів. Ідеальна, для всіх типів коліс, – презентує керівник «Альтернативи». – Освітні велоуроки для школярів ми проводимо й надалі, навіть навчали «старшу молодь» – пенсіонерів. Дуже важливо, щоб всі учасники дорожнього руху знали і дотримувалися правил. Раніше учні засвоювали знання під час теоретичної і практичної частин зі столичними волонтерами. Отримали й інформаційні буклети та світловідбивні браслети. Під час занять-ігор та вікторин вигравали дзвіночки на велосипеди, чохли на сідла, ліхтарики.
4 кілометри – тільки початок!
Насправді велорух серед населення в Корюківці існував задовго до європейського проєкту. Просто його раніше не так активно популяризували. У місті, окрім зимового періоду, не курсує громадський транспорт, тож традиційно всі їздять на велосипедах. Завдяки ж проєкту громада отримала можливість розвивати велосипедну мережу і серйозно цим наразі переймається. Частково встановили велопарковки на території гімназії та школи №4. Також з’являться спеціальні місця для велосипедів біля всіх бюджетних установ. Ініціативу місцевої влади та громадськості підтримують представники бізнесу, створюючи для своїх працівників криті велопарковки на території підприємств. Один з таких прикладів – Корюківська фабрика дверей «Корфад».
Ратан Ахмедов і Володимир Полубень
– Представники Асоціації велосипедистів Києва спільно з місцевими активістами проаналізували всю нашу діючу дорожню мережу, переважно вона збудована за радянських часів. Розробили концепцію велоінфраструктури, згідно з якою створити велосипедні доріжки без збільшення чи зменшення геометричних параметрів асфальтового покриття можна лише по центральній вулиці Шевченка. Її ширина трохи недотягує до 25 метрів, – розповідає голова Корюківської ОТГ Ратан Ахмедов. – Окрім велодоріжок, ми виокремили там місця для паркування автотранспорту. З місцевого бюджету на ці цілі (розмітку центральної частини міста, нові дорожні знаки) було витрачено майже 300 тисяч гривень, з яких близько 80 тисяч коштує сам проєкт.
Як з гумором каже міський голова: Корюківка відтепер має 4 км велодоріжок – це на 4 км більше, ніж було торік.
За словами Ратана Ахмедова, у найближчій перспективі громада облаштує велодоріжки по вулиці Предзаводській, Вокзальній та Слов’янській.
Їздити на велосипеді навчили гравій і біль
– Наші люди користуються велосипедами увесь рік, тобто навіть узимку. Якщо раніше піщано-сольову суміш ми використовували у екстрених випадках на перехрестях, то нині – масово, на всіх маршрутах шкільних автобусів, які співпадають з основним рухом велосипедистів. Тож асфальт чистий від снігу та безпечний. Для порівняння: у 2016 році використали 100 тонн піщано-сольової суміші, а в наступні роки – вже по 1000 тонн, – відзначає Ратан Ахмедов. Також покращили освітлення вулиць.
Окрім того, в громаді хочуть створити велосипедний туристичний маршрут Бреч-Вертеч протяжністю 20 км. Цією екологічною стежкою часто їздить на двоколісному міський голова і запевняє, що то неймовірно гарні місця, які варто показувати туристам.
Самого ж голову громади їздити на велосипеді колись навчив гравій:
– У бабусі була ним всипана дорога. Я їздив на велосипеді «Україна», як і всі діти – під рамою. І дуже боляче падав. По-справжньому навчився їздити, коли, терплячи біль, не плачучи, чекав, поки мені бабуся витягувала маленькі камінці з ран на колінах. А тоді все те заливала зеленкою… Після того я вже не падав!
Наразі очільник громади долає дистанцію до ста кілометрів 2-3 рази на місяць. Особистий рекорд – 170 км на день.
– Я раджу всім керівникам, котрі відповідають за дорожню інфраструктуру, їздити велосипедом, бо саме так можна повноцінно зрозуміти, чого не вистачає, відчути на собі якість покриття, вуличне освітлення та інші нюанси, які неможливо розгледіти з вікна автомобіля, – вважає голова ОТГ.
Патріотичний забіг
Про Володимира Полубня, голову Корюківської райдержадміністрації, нещодавно згадували регіональні ЗМІ. Велосипедами з друзями – двома Віталіями – керівник району їздив до Чернігова на Всеукраїнський забіг у пам’ять загиблих воїнів АТО/ООС. Інші корюківські патріоти діставалися автомобілями.
Сумарно тоді за день Володимир здолав велосипедом 168 км і пробіг 7 км за Героя – командира групи 3-го окремого полку спецпризначення Юрія Бутусова, який загинув у 2015-му під Дебальцевим. Йому було всього 25 років, родом з Бахмача.
– Наші бігли за воїнів з Корюківщини, всі імена вичерпали. Тож мені допоміг визначитися з Героєм заступник голови Координаційної ради ветеранів АТО/ООС Іван Ващенко з Корюківки. Він сам воював і теж брав участь в забігу, – розповідає Володимир Полубень.
На дорогу тільки в один бік корюківці витратили майже 4 години. Це не найдовша велодистанція керівника району, на початку вересня він їздив з однодумцями в Кролевець – крутив педалі понад 10 годин, за день проїхав 232 км!
«Бичок», так називає велосипед німецької марки BULLS, справно йому служить упродовж чотирьох років, не беручи проколи шин. Здолав усі чотири кількаденні велопробіги «Корюківка рулить» та інші велоподорожі.
– Приїхав з Чернігова й одразу прочитав історію бійця Юрія Бутусова. Серйозний хлопець, висококласний спеціаліст! Я б за нього не те що 7 км пробіг, а в три рази більше, – каже це піднесено. – Хочу більше написати про нього і тих бійців, які з ним загинули. Проведу таку собі виховну роботу у фейсбуці 14 жовтня – до Дня захисника України.
Вік – не перешкода!
У Корюківці на велосипедах їздять 70-80-річні пенсіонери і навіть ще старші люди! Три роки поспіль енергійна Наталія Колобашкіна, яка очолює відділення денного перебування Центру надання соціальних послуг і за сумісництвом тренерка, організовує для людей поважного віку веломандрівки та велопробіги. Ось нещодавно, до Дня людей похилого віку, корюківська «старша молодь», як себе позиціонує в громаді, подолала 12-кілометрову дистанцію. Вкотре доводячи – вік не перешкода!
Віра Патенок
– Учасників було 36, найстаршій велосипедистці – Вірі Патенок – 81 рік. А взагалі активних людей серед 570 відвідувачів центру – близько ста осіб. Всі вони постійно займаються спортом, відвідують заняття фізкультури, беруть участь у велоподорожах. Через карантин проводити фітнес-тренування ми припинили і пересіли на велосипеди. Усю весну їздили до лісу, влітку – на озеро до сусідньої Наумівки, також подорожували в Бреч. Збирали ягоди, гриби, трави для чаїв. Збираємося поїхати ще й у Мену, – ділиться планами Наталія Колобашкіна.
Наталія Колобашкіна
Для багатьох людей поважного віку соціальна установа стала другою домівкою. Разом з однолітками «старша молодь» громади не лише підтримує своє здоров’я, тримає себе в тонусі, а й соціалізується, навчається користуватися гаджетами, приміром, як сплачувати за комунальні послуги. Засвоюють гуртом ази фотомайстерності та відеозйомки. І на морі відпочивають. Нинішнього літа Наталія Колобашкіна встигла три групи оздоровити.
– Я на море не їздила, бо ж кізку і порося немає на кого лишити. А ось фізкультура і велоспорт – це за милу душу! – посміхається жвава Віра Патенок, яку свого часу було нагороджено медаллю «За трудову доблесть». – Я з 14 років колгоспних корівок доїла, більше 30 літ! А тоді ще 15-ть на меблевій фабриці працювала. Пенсія невеличка, тож і тримаю господарство. Живу сама, поховала чоловіка і сина. Щоб у душу не лізли сумні думки – беру велосипед і їду до дівчат, чай на травах тут п’ємо, на свіжому повітрі зарядку робимо. Ось так…
Не встигли ми й кліпнути, як 81-річна Віра Патенок стала демонструвати фізичні вправи, а тоді швидко сіла на свій блискучий велосипед і покрутила педалі далі.
У велосипедній Корюківці нікого цим не здивуєш: їздять від голови громади – до найстарших пенсіонерів. Зелений транспорт – невід’ємний атрибут, така собі філософія життя.
Лариса Галета, «Деснянка» №40 (827) від 8 жовтня 2020
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.
