Іван Васечко з Бахмача стояв за крок до смерті. У прямій кишці запалилися дивертикули. Зовні було схоже на запущену пахову грижу. Повернули до життя 57-річного чоловіка у Чернігівській обласній лікарні.
Іван Васечко у Чернігівській обласній лікарні. Фото надане Іваном Васечком
«Був розрізаний від низу і вище пупа»
— Почуваюся набагато краще, — ділиться 8 квітня Іван Васечко. — Операцію зробили у вівторок, 30 березня. Два дні пролежав у реанімації, потім перевели у звичайну палату. Живіт заклеєний. Увесь. Був розрізаний від низу і вище пупа. Навіть бандажем обв’язаний, щоб шви не порушилися. Перемивали усі кишки, бо гній був. Через два дні робили рентген, чи правильно все склали.
Температура довго трималася до 38,5. Зараз спадає. Уже мені нічого не колють. Тільки перев’язують. Дренажі повиймали. Гній не тече. Мазь антисептичну — мірамістин — закладають. Перев’язки — щодня, навіть увечері приходять дівчата.
«У паху почало боліти, набухати»
— Якби ще трошки вдома побув, мене не врятували б, — переживає Іван Іванович. — У мене в паху боліло, справа. Почало збільшуватися десь місяць назад, набухати. Я до своїх хірургів у Бахмачі пішов. Сказали, що це в мене грижа пахова защемилася.
Відразу на операцію. Розрізали — а там повно гною. Трохи помили кишки. Закрили. Тоді жінка, Любов Євгеніївна, — вона в мене така пробивна — додзвонилася в обласну лікарню до завідувача хірургічним відділенням Станіслава Коваленка. Сказав: «Скоріше везіть до мене. Бо ще якісь три-чотири дні — і тоді лікарі вам не поможуть».
Машину виділила районна лікарня. Сюди тільки привезли — зустріли нас Станіслав Коваленко разом з хірургом Юрієм Силяєвим. Юрій Володимирович і оперував мене. Викинули дивертикули всі, вивели кишку убік. Спеціалісти високого класу, чуйні добрі люди.
«Дивертикули чогось загнили»
— Дивертикульоз у мене — так хвороба називається, — пояснює. — І дивертикули у кишці прямій чогось загнилися. Гній пішов по всьому животу. Перемили кишки, відрізали всі дивертикули. Операція дуже й дуже була складна, але зробили успішно. Через три місяці я до них приїду. Вони мені повторно операцію мають робити, щоб кишку, яку вивели убік, вправить назад.
А поки що користуюся калоприймачами. Їще мені три місяці доведеться терпіть, поки воно заживе. Одне тільки, що не можна нікуди буде в гості вийти. Три місяці доведеться висидіти в хаті. Воно інколи самовільно може як забурчать. Не кожна людина правильно зрозуміє.
«Років три тому була кровотеча із прямої кишки»
— Я сам, більш за все, винний, що допустив таке, — вважає. — Років три тому у мене відкрилася кровотеча із прямої кишки. Я перелякався, не став на БАМ їхати (БАМ — це не тільки Байкало-Амурська магістраль, це ще й місце за Бахмачем, де розташована районна лікарня), а прямо поїхав у Чернігів в онкодиспансер.
Мені колоноскопію зробили. Просвітили усі кишки через задній прохід. Знайшли дивертикульоз, і що один з дивертикулів лопнув. Сказали, щоб я ішов до проктолога. Тоді можна було усунути хворобу лазерним способом. Понадрізать ці дивертикули. Вони б самі повідпадали. А я — хай та хай. І дохайкався.
Не було б щастя, та нещастя помогло. «Керувати буду»
— Нирки в мене були хворі дуже, — згадує співрозмовник. — Лікував, лікував. Був на другій групі інвалідності, згодом — на третій. А тоді воно все забулося. Працював на залізниці, але став працювати на себе. Господарство у мене дуже велике. Більше 80 соток землі. Можна було розвернуться, тримать худобу. І бички були, і муларди (качки). Добра земля, чорнозем. Якщо не лінитися, то прожить можна. Як тепер буде, не знаю. З мене такий робітник, що… Ну, та не страшно, керувати буду, — не втрачає оптимізму Іван Іванович.
«Заодно і апендикс вирізали»
— Біль починався справа, тож ми відразу думали, що апендицит. Апендикс і правда був запалений. Юрій Володимирович, хірург, після операції сказав, що з гнійним дивертикулом апендикс так зрісся, що заодно і апендикс вирізали (бо почав теж запалюватися). Щоб, не дай Боже, не довелося робити окрему операцію через апендицит.
«Курити кинув»
— Було дуже погано. І, розумієте, я ж курить кинув, — сміється Іван Васечко.
— До того, як заболіло, дві пачки стабільно виходило за добу. Сигарети з фільтром, хороші. Кожна пачка гривень по 40. Третій тиждень не курю і не тягне. А стаж курця — більше 30 років.
«Не п’ю»
— Не п’ю нічого — ні пива, ні горілки. У 1990 році перестав. Кинув теж через хворобу. Проблема з нирками виникла. Працював на залізниці, тож мене лікували у Києв. Камені повиводили. А там професор був, дід. Під час одного з прийомів він мене за вухо як крутонув по-свійськи: «Я тобі казав, щоб ти не пив, собако». Не можна мені ні горілки, ні пива, ні їсти солоного. А я тоді випивав, по правді сказать. Закуска — що попадеться. А пива з таранькою солоною як наїсися. А Тоді — ой нирки болять. Тож спиртного не вживаю взагалі. Як у тому анекдоті, — жартує Іван Васечко, — гумор помагає жити і додає здоров’я.
Тамара Кравченко, тижневик «Вісник Ч» №15 (1822), 15 квітня 2021 року
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.
