Депутати Менської міської ради за ініціативи членів постійної комісії з питань планування, бюджету та соціально-економічного розвитку Оксани Булавки та Валерія Кравцова виділили 190 тисяч гривень, передбачені для виконання депутатських повноважень, на фінансове забезпечення Бірківського і Макошинського пунктів постійного базування бригад швидкої і невідкладної медичної допомоги. Це дасть можливість до 1 грудня бригадам служби «103» надавати екстрену медичну допомогу мешканцям 12 сіл і хуторів.
Один виїзд – 19,5 тисячі гривень
Постановою Кабміну «Про норматив прибуття бригад екстреної медичної допомоги на місце події» визначено кількість виїзних бригад швидкої допомоги відповідно до кількості населення, яке проживає на певній території. Це одна бригада на 10 тисяч міського населення і 0,75 бригади на 10 тисяч сільського населення. У розрахунках, на жаль, не передбачені поганий стан сільських автодоріг та загальна площа Чернігівської області, відстань між селами і густота населення.
У Менському районі з населенням 34 тисячі 260 осіб повинні б функціонувати не шість (як тепер), а максимум три бригади. У відповіді гендиректора Чернігівського обласного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Ігоря Даниленка на запит голови Менської районної ради Наталії Боюн ідеться про збитковість Бірківського і Макошинського пунктів швидкої допомоги.
Утримання двох пунктів на рік складає 2 мільйони 383 тисячі 160 гривень
У середньому за добу ці пункти обслуговують 1,5 виклики на дому. 80% звернень до «швидкої» – неекстрені, у таких випадках потрібна просто консультація сімейного лікаря. Відтак собівартість одного виїзду бригади на виклик складає близько 19,5 тисячі гривень.
Саме економічні показники та нерентабельність стають причиною закриття цих пунктів. Працівників ще в лютому нинішнього року попередили про скорочення з 1 квітня. Та селяни категорично проти – і до владних кабінетів полетіли колективні звернення.
Показник – врятовані життя
З 1 січня 2013 року набув чинності Закон України «Про екстрену медичну допомогу», стаття 16 якого трактує невідкладний стан людини як «раптове погіршення фізичного або психічного здоров’я, яке становить пряму та невідворотну загрозу життю та здоров’ю людини або оточуючих її людей і виникає внаслідок хвороби, травми, отруєння або інших внутрішніх чи зовнішніх причин». Хронічні недуги – клопіт сімейних лікарів чи медпрацівників сільських амбулаторій.
Учителька Макошинської школи Людмила Леонтієва переконана, що рентабельність місцевого пункту швидкої допомоги, що обслуговує жителів селища, а також Покровського, Кукович, Слобідки, Загорівки, Котички, варто вимірювати не грошима, а врятованими здоров’ям і життям людей.
Людмила Леонтієва, депутатка міської ради
– Макошине старіє, школярі мають проблеми зі здоров’ям, – висловила своє бачення Людмила Василівна. – Людяні й професійні фельдшери зі «швидкої» Алла Хатанова, Тетяна Левчук, Катерина Буланець і Тетяна Лавська знають, кого і як рятувати. Вони завжди борються за життя людей. Ми їм довіряємо і хочемо, щоб пункт працював і надалі. Будемо боротися за його збереження. До кінця року кошти виділятиме міськрада, бо це гроші громади.
За словами сімейної лікарки Наталії Лавської, майже третина її пацієнтів із Макошиного і Остапівки – пенсіонери. У місцевій школі посада медсестри не передбачена. У нічний час макошинці сподіваються тільки на «швидку». Село Остапівка розташоване за Десною.
Алла Хатамова
Фельдшерка Алла Хатанова майже три десятиліття присвятила медицині. Тринадцять років працює на пункті. Алла розповіла кілька історій про порятунок пацієнтів, які опинилися на межі життя і смерті. Діабетична кома, укуси шершня, інсульт, травми і непритомності вимагають швидкої реакції та професійності.
– Фельдшер швидкої допомоги розраховує тільки на себе, їдучи на виклик. Зазвичай не знаємо, що чекає, – каже Алла Хатанова. – З економічного погляду Макошинський пункт нерентабельний, але для порятунку людей важливий. Гроші не повинні переважити людські життя.
Попередили фельдшерів учетверте
У Бірківці авторка вперше побувала 11 років тому як власний кореспондент всеукраїнської медичної газети «Ваше здоров’я» разом із покійним нині головним лікарем центральної райлікарні Петром Хомрачем. Саме за ініціативи Петра Петровича на базі місцевої лікарської амбулаторії й відкрили підстанцію швидкої допомоги. Районна лікарня тоді орендувала кімнату для «швидкої» та автомобіль УАЗ, подарований амбулаторії тодішнім нардепом Олександром Волковим.
Жителі шести сіл із приписної дільниці могли цілодобово доступитися до медичної допомоги. Водій і медперсонал були штатними працівниками райлікарні, ліки також виділяла ЦРЛ. Саме на рівні району загалом розв’язувалося складне питання оперативного надання невідкладної допомоги жителям Менщини – діяло шість підстанцій, з яких за 10–15 хвилин автомобіль прибував у віддалений населений пункт. Нововведення схвалили міністерські чиновники і рекомендували створювати підстанції в інших регіонах.
Катерина Фесюн, депутатка міської ради
За словами депутатки міськради Катерини Фесюн, тодішньої сільського голови, Бірківка стала переможцем одного із проєктів Програми розвитку ООН в Україні. Кошти, виділені в межах мініпроєкту, спрямували на медицину.
– Закривати пункт швидкої допомоги в Бірківці не можна, – схвильовано каже Катерина Олексіївна. – Жителі Блистови, Бірківки, Ушні, Осьмаків, Дібрівки і Дерепівки залишаться відрізаними від медицини. Від Блистови до Мени – 30 кілометрів. Автомобільна дорога державного значення Корюківка-Синявка-Блистова-Мена в аварійному стані. Чи доїде за 20 хвилин із моменту звернення до диспетчера автомобіль швидкої допомоги до села? Ні, звичайно. Влітку це 40 хвилин, а взимку – ще довше.
За словами Катерини Фесюн, пункт швидкої допомоги може функціонувати і на базі місцевої лікарської амбулаторії, а фінансуватися – з бюджету об’єднаної громади.
Звісно, що пункт, який обслуговує дві-три тисячі населення і щорічно обходиться державі у понад мільйон гривень, – певною мірою розкіш. У разі закриття згаданих пунктів функціонуватимуть ще чотири бригади (дві в Мені).
Андрій Щербина
– Згідно з наказом гендиректора обласного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, з 1 квітня пункти швидкої допомоги в Бірківці й Макошиному припинили б свою діяльність, – розповів фельдшер Бірківської «швидкої» Андрій Щербина. – Цього року нас попереджували вже чотири рази. Пропонували працевлаштуватися на вакантні посади на вибір – в Чернігові, Ніжині чи селищі Десна. Але після колективних звернень міська рада виділила кошти на утримання двох пунктів. Поки на посту, що буде далі – не знаємо.
Андрій працює в Бірківці сім років, звідси родом. Хотів би й надалі бути корисним саме односельчанам.
Порятунок – співфінансування
Хутірська Чернігівщина старіє і вимирає: рівень смертності значно перевищує показники народжуваності. Низька густота населення, велика кількість маленьких сіл і хуторів, бездоріжжя ускладнюють роботу служби швидкої допомоги. Проблеми Менського району – віддзеркалення реалій сільської медицини загалом, породжених не тільки дефіцитом коштів місцевого бюджету, але й законодавчими експериментами. Медичну галузь вже 29 років реформують і реорганізовують, обіцяючи селянам якісну медичну допомогу на первинному рівні.
Міські ради в порядку та в межах повноважень, що визначені Законом України «Про екстрену медичну допомогу», «ухвалюють рішення з питань, пов’язаних зі створенням, функціонуванням та розвитком системи екстреної медичної допомоги». Якщо Менська міська рада й надалі фінансуватиме обидва пункти, то їх не закриють.
Оксана Булавка, депутатка міської ради
За словами депутатки Менської міської ради, начальниці фінансового відділу райдержадміністрації Оксани Булавки, раніше пункти й підстанції швидкої допомоги утримувалися за рахунок державних субвенцій. З 1 квітня цього року – також за державні кошти, але вже залежно від кількості населення, зареєстрованого Національною службою здоров’я України. Враховуються три основні фактори: кількість населення, кількість викликів і радіус обслуговування.
На думку Оксани Булавки, навіть одне врятоване життя варте роботи пункту швидкої медичної допомоги. «Гроші чи порятунок людей» – такої дилеми бути не може.
Роман Коваленко
Виконувач обов’язків старости Макошинського старостинського округу Роман Коваленко і в. о. старости Бірківки Наталія Хоменко показали колективні звернення жителів до державних установ, місцевого самоврядування, депутатів різних рівнів. Селяни категорично проти закриття згаданих пунктів, адже значно погіршиться медичне обслуговування. 298 жителів Бірківки підписали колективного листа, 140 селян із Ушні, 535 мешканців Макошиного.
Додам, що відповідно до Закону України «Про екстрену медичну допомогу», «для розвитку та поліпшення матеріальної бази системи екстреної медичної допомоги можуть залучатися кошти підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також добровільні пожертвування фізичних і юридичних осіб, благодійних організацій, інші не заборонені законом джерела».
Ольга Чернякова, Сусіди.City
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.
