Коронавірус, політика, ціни на газ — нинішній рік дав нам жару, ще й як! Про всі події, дуже значимі для області, «Вісник» розповів у минулому номері. Але, припустімо, родина не хворіла, не ходила на вибори і не цікавилась ними, газом не користується, телевізор не дивиться і ні про що не печалиться. Чи таких не буває? Щоб це з’ясувати, або, принаймні, спробувати, ми й запитали в останній тиждень року: яка подія 2020 вразила вас найбільше?
«Захворів на «ковід»
Костянтин П’ятковський, генеральний директор Бобровицької центральної районної лікарні, Ніжин:
— Хотілося б згадати щось хороше. На жаль, мало такого. Нині я на лікарняному — «ковід». Лікуюся вдома, виконую всі вказівки сімейного лікаря. Навіть не знаю, де я міг підчепити цей вірус. На роботу з Ніжина до Бобровиці я їжджу на авто. Дотримувався і дотримуюся карантинних обмежень. Нюх зник у мене лише на один день. Я вірю, що наша багатостраждальна країна колись та стане жити краще. Думаю, коронавірус у наступному році не відступить. Але ми пристосуємося.
«Медицина лякає»
Надія Борщ, пенсіонерка, Заудайка Ічнянський район:
— У цьому році багато хворіла. Найтяжче з січня по березень, майже два місяці. Пенсії отримую дві тисячі, а цих коштів навіть на ліки не вистачає. Медицина мене лякає. Всюди деруть гроші, а лікування таке собі. Хочеться, щоб у наступному році медицина була більш доступною. Особливо для сільського жителя. В нашому районі сімейному лікарю 72 роки! Він майже недоступний у телефонному режимі. А щоб потрапити до нього на прийом, треба наймати машину і їхати. Чи багато так наїздишся на пенсію?
«В авіатрощі загинув наш земляк»
Сергій Плахотнюк, столяр, Козелець:
— Поганим був для мене і моїх земляків початок року. 8 січня в авіакатастрофі літака Boeing 737-800 компанії МАУ під Тегераном загинули понад 170 пасажирів і членів екіпажу. Серед них був і житель Козельця — старший бортпровідник Ігор Матьков. Хлопцю було лише 34 роки. Майже рік пройшов, а винні досі не покарані.
«Стала бабусею»
Катерина Шевченко, домогосподарка, Ніжин:
— Високосний рік завжди нелегкий, а 2020 був складним для більшості моїх знайомих. Хто роботу через карантин втратив, хто на «ковід» перехворів, хто сам або його родичі померли від коронавірусу. У нас в Ніжині дуже багато перекачав «ковід». А ось нашу родину Бог милував. Ті, котрі працювали, при роботі лишилися, а дехто і більш оплачувану знайшов.
Найбільш значимою подією минулого року я вважаю народження онуків. Ми чекали на них довгих шість років. Не давав Бог сину і невістці діток. Вони ж робили все від них залежне, аби стати батьками. І диво сталося — народилася двійня: хлопчик і дівчинка. Я стала бабусею. Ці відчуття не передати словами. Правду кажуть, онуків люблять більше, ніж дітей. Людське щастя в простих речах.
«Перемоги доньки на пісенних конкурсах»
Наталія Мартиненко, рієлтор, Козелець:
— Моїй Анюті 12 років. Вона навчається у музичній школі і займається сольним вокалом. Завдяки шкільному вчителю музики Вірі Сукретній та викладачці сольного співу Людмилі Петренко, величезне їм спасибі, дитина стала переможницею, отримала гран-прі на конкурсі вокального мистецтва у Відні (Австрія). Зайняла перше місце на музичних змаганнях у Будапешті (Угорщина). Співала «Квітка-душа» з репертуару Ніни Матвієнко. Підкорила журі міжнародного багатожанрового фестивалю-конкурсу «Zirka Euro Star». Виступала у Львові на Всеукраїнському фестивалі «Різдвяні канікули», де стала лауреатом третьої премії. Отримала диплом переможця на пісенному конкурсі у Чехії. Також Аню запросили взяти участь у проєкті «Талановиті діти України». Кілька років тому донька стала єдиною призеркою з Козелецького району і переможницею у трьох номінаціях: «Малюнок», «Рукоділля», «Літній ліс» на обласному конкурсі «Світ очима дітей».
Я докладаю максимум зусиль, аби дитина мала все необхідне для занять творчістю і участі у конкурсах. І пишаюся її здобутками.
Тижневик «Вісник Ч» №53 (1807), 31 грудня 2020 року
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.
