На території Спасо-Преображенського монастиря кілька споруд мають підвальні приміщення: палатний корпус із трапезною і Петропавлівською церквою, північні келії з прибудовою, вежа-дзвіниця та корпус на льохах.
На сьогодні також зберігся підземний хід, що починається з одноповерхового корпусу над льохами, зведеного в ХVІ ст. на північний схід від покоїв настоятеля.
Зрозуміло, що все підземне і невідоме цікаве людям.
«Найцікавіший – це підземний корпус, що розпочинається з корпусу на льохах. Він датується XVI століттям, і відомо, що підземний хід, який ми ще називаємо підземною спорудою, був облаштований із корпусу на льохах у XVI столітті. Це означає, що його почали рити в ґрунті, а пізніше, ми не знаємо, на жаль, коли точно, але трішечки пізніше, його обклали цеглою. І нині весь цей простір обкладений цеглою.
Насамперед ця споруда мала господарчі та захисні функції. Нині це галерея з розгалуженнями. І від замулення цю підземну галерею розчищали у 80-90-х роках археологи і співробітники музею. І нині розчищено приблизно 50 метрів цієї галереї з розгалуженнями», – в коментарі для «ЧЕЛАЙН» зазначила Олена Радченко, заступник директора з наукової роботи Новгород-Сіверського музею-заповідника «Слово о полку Ігоревім».
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Підземні ходи під давніми містами Чернігівщини: навіщо були потрібні та хто ними користувався
За її словами, ця підземна споруда провітрювалася за допомогою вентиляційних каналів. Декілька таких знайшли фахівці, коли досліджували споруду.
«І один вентиляційний канал узагалі розкритий. От коли ти стоїш під ним, там, у підземному ходу, то видно небо. І власне, чому ми кажемо, то підземний хід, то підземна споруда, бо можемо пройти скількись метрів центральною галереєю, орієнтовно 40 метрів, далі не дає пройти товстезна кладка з цегли. Фахівці вважають, що там далі – ґрунт. Не замулений і не глина, а дуже кріпкий і міцний. Тому, за однією версією, це підземний хід, який за потреби міг вивести за територію монастиря. А інша версія – цілком протилежна, бо вважається, що це просто підземна споруда, яка розпочиналася з корпуса на льохах і має галерею, причому далі за тією кладкою нічого немає. Але кладка частково розібрана, і ніби видно, що хід далі пішов. Але достеменно ми сказати не можемо. Бо роботи з розчищання – дуже складні, і їх не проводять далі з багатьох причин», – розповіла Олена Радченко.
Тепер – про легенди й таємниці, пов’язані із підземними спорудами. Так от, за однією з легенд, підземний хід починався саме з покоїв настоятеля, а потім проходив крізь товщу монастирської кручі, а вона заввишки десь приблизно 50 метрів. А от далі він начебто йшов під річкою Десна, бо Спасо-Преображенський монастир стоїть на правому березі річки Десна. І далі хід виходив у Биринському лісі, що в селі Бирине Новгород-Сіверської громади. Так переповідає легенда.
«А в реальності в одному місці на стінах підземного ходу ми побачили блакитну плісняву. І фахівці стверджують, що окремі різновиди сирів витримують у льохах, де є така пліснява. Ще дуже там комфортно для таких мешканців, як кажани. А в українському фольклорі кажани – це загадкові створіння, пов’язані з ніччю і таємницею. Хоч їх там і небагато, але вони є», – повідомила Олена Радченко.
Отримуйте оперативні новини Чернігівщини – підписуйтеся на наш Telegram-канал – https://t.me/CheLineTv
Ірина Осташко
Фото – Новгород-Сіверський історико-культурний музей-заповідник «Слово о полку Ігоревім»
TagsНовини Чернігів Чернігівщина
