Юна чернігівка Олександра Масіч з 9 років займається бісероплетінням. Для дівчини це — не просто хобі, а й спосіб допомогти ЗСУ. Разом зі своєю мамою вона створює унікальні прикраси в українському стилі, а дизайн деяких браслетів – це орнамент, що прикрашає вулиці Чернігова.
«Не хочу, щоб інші діти теж були без татусів»
Олександра Масіч почала створювати прикраси з бісеру після деокупації Чернігівщини, як їй було 9 років. Ідею підгледіла у соціальній мережі TikTok, а навчалася за відео на YouTube. Юна майстриня розповідає:
— Я побачила у TikTok, як дівчинка робила браслети, і теж захотіла так допомагати ЗСУ. Я почала робити браслети, потім навчила маму. Згодом спробувала робити ґердани, і мама мені допомагала.
Головна мотивація Саші – допомога військовим. Ще до повномасштабного вторгнення дівчина втратила тата, він мав інвалідність внаслідок війни. Коли 9-річна чернігівка вмовляла маму придбати матеріали для творчості, то аргументувала так: «Не хочу, щоб інші діти теж були без татусів».
— Коли вона попросила, я думала, як куплю їй станок, це буде на тиждень чи на два — і все, – ділиться мама школярки Лілія. – А воно в неї так добре пішло! Я запитала: «Може, й мене навчиш?» Донька показала, що та як. Спочатку я їй нитки натягувала, а вона все сама робила, а тоді — бачу, в мене теж щось та й виходить.
«Перші 10000 гривень — на ремонт автомобіля для 5-ї штурмової»
Перша прикраса, яку виготовила юна чернігівка, – чорно-білий браслет. Зараз Саша згадує цей виріб як дуже легкий. Ґердани даються дівчині трішки важче, адже в цьому віці нелегко всидіти на одному місці. Часто створювати ці вироби допомагає пані Лілія.
— Бачу, як вона і день, і ніч сидить у тому YouTube. Кажу: «Що ти там дивишся?» А вона відповіла, що хоче робити ґердани. Мені здавалося, що це важко, але вона дуже хотіла навчитися. І ось вона дивилася, дивилася, а потім каже: «Мамо, я нарешті зрозуміла, як їх робити. Ти ж мені допоможеш?» Вона мені все пояснила, і я теж зацікавилася. Її перший ґердан був маленький, з маками, і його одразу ж купили, – говорить жінка.
Восени 2022 року Лілія познайомилася з волонтеркою Наталією Орловою. В той період благодійний фонд «Північний Янгол» збирав нитки на шкарпетки для військових. Жінка принесла пряжу, і в розмові з волонтеркою розповіла про вироби доньки та бажання допомагати. Пані Лілія згадує:
— Наталя каже: «Принось, будемо щось думати, продавати». Вона ярмарки влаштовувала, де люди купували браслети, і відкрила Саші окрему волонтерську банку, куди йшли всі кошти. Саша зібрала перші 10000 гривень, які пішли на закупку інструментів для ремонту автомобіля для 5-ї штурмової бригади, в неї навіть відзнака є.
Спочатку мама з донькою віддавали всі виручені кошти на потреби військових. А потім, за порадою волонтерки, частину суми почали витрачати на матеріали, адже вони не безкоштовні, а решта – на ЗСУ.
Вироби дівчини неодноразово з’являлися на благодійних ярмарках Чернігова. А минулого року Саша продавала вироблені власноруч прикраси на Валу. Якось у суботу 2024-го вона разом з мамою взяла столик, вироби з бісеру, та розмістилася на одній з лавок у парку. Того дня їй вдалося зібрати 2000 грн, чернігівці розкупили прикраси майже за годину.
«Хай сережки залишаються в Саші, це ж тато подарував»
Не лише власними виробами Саша допомагає військовим. Одного разу дівчина наводила лад у своїх речах і знайшла золоті сережки, які їй ще зовсім маленькій подарував тато. Вона вирішила розіграти їх за донат на збір Наталії Орлової, тоді волонтерка збирала кошти на апарат пресотерапії для нашого військового госпіталю.
— Я нагадала їй, що це ж пам'ять від тата, як же їх віддати? Та вона мені: «Отак ти хочеш допомагати армії?!» Погодилася, вже хай буде так. Повідомила Наталі, вона організувала лотерею, вийшло 100 номерів по 100 грн, – розповідає Лілія.
Жінка зізнається, що збір йшов повільно. Коли залишилося 35 вільних номерів, на допомогу прийшла Чернігівська школа № 3, в якій навчається Олександра.
— Завучка сказала, що школа хоче викупити номерки, які залишилися, – продовжує мама юної майстрині. – Потім був розіграш, і виграла школа. Подзвонила завучка та й каже: «Хай ці сережки залишаються в Саші, бо це ж їй тато подарував». І так донечка зібрала ще 10000 грн.
«Побачила біля драмтеатру візерунок і зробила браслет»
Донька з мамою плетуть браслети та ґердани на спеціальному станку. Фізично це не важко, якщо не сидіти довго. А от від тривалої праці може боліти спина. Про принцип роботи станка Саша розповідає:
— Мама мені натягує на станок нитки основи, потім я нанизую бісер на поперечні нитки, проводжу голку через бісер, потім ще раз так само, і все — воно тримається, рядок готовий.
Виявляється, брати дизайн виробів без дозволу автора не можна, це порушення авторських прав. Тому Лілія купує схеми в українських майстрів, а на російське в родині — табу. Звісно, є й безкоштовні дизайни, проте дівчатам вони не до вподоби. Зазвичай мама з донькою шукають схеми онлайн, а нещодавно Саша надихнулася чернігівським орнаментом.
— Побачила біля драмтеатру візерунок, сфотографувала, перемалювала і зробила браслет. Також нещодавно донька гуляла з дівчатами, побачила візерунок біля Чернігівської політехніки, сфоткала, потім каже: «Треба робити браслет». Як сплела — його купили одразу, – говорить мама дівчини.
Дехто з майстрів кодує у своїх виробах таємні значення: імена, літери, символіку міст. Юна майстриня також спробувала. Вона вишивала імена подружок на кулоні, плела їх бісером — і дарувала на Новий рік.
«Вона така сумна, я ґердан їй зроблю»
Серед виробів доньки пані Лілії найбільше до вподоби ґердан, який Саша виготовила для своєї вчительки сольфеджіо. Дівчина місяць працювала над ним, аби порадувати свою наставницу на новорічні свята. Лілія розповідає:
— Донька приходить зі школи й каже: «Ма, вона така сумна завжди, давай я ґердан їй зроблю». Він не маленький, а вона ж довго не сидить, і на ґердан десь місяць іде. Але Саша за місяць до Нового року сіла й зробила цей виріб. Він дуже гарний вийшов — з трояндами та нотами.
Як зауважила школярка, вчителька постійно носить її подарунок. А сама 11-річна майстриня не може обрати серед своїх виробів улюблений. З прикрас, зроблених мамою, їй найбільше до вподоби ґердан з мотанкою. Цей виріб справді вражає. Як наголосила жінка, вона сама в шоці від прикраси.
— У мене цей виріб замовила дівчина, котра зараз у Норвегії. Я теж на нього вже давно дивилась, але ж не дуже вміла робити ці “викрутаси”. Чесно кажучи, сумнівалася, чи вийде, було страшно братися за роботу, але донька каже: «Ма, я змогла, і ти зможеш». І в мене вийшло ще й доволі класно! – ділиться жінка емоціями.
До речі, вироби Лілії та Саші опинилися не лише в Нідерландах, а й у Південній Кореї, Німеччині, ОАЕ.
«Автори схем дивуються вдалому поєднанню кольорів»
Мама дівчини зізнається, що її донька — сувора вчителька, проте їм легко вдається домовлятися. Мають маленьку традицію: Саша завжди приносить мамі каву, коли та працює за станком. Лілія згадує й головний мінус такого хобі – бісер можна знайти у будь-якому куточку оселі.
Іноді люди не вірять, що така юна дівчина може створювати з бісеру такі шедеври. Буває, дивуються навіть досвідчені майстри.
— Буває, в якійсь схемі мені не подобається поєднання кольорів, то донька завжди підкаже, як їх замінити, і завжди виходить набагато краще, ніж коли я сама підбираю, – пояснює Лілія. – Коли ж виставляю фото готових виробів, автори цих схем самі дивуються, як на той час ще 10-річна дівчинка так вдало підібрала кольори. Це талант!
Наразі дівчинка працює за чужими схемами, а також повторює орнаменти Чернігова. Вона впевнена, що в майбутньому створюватиме власні дизайни. До того ж, Саша хотіла би пов’язати своє майбутнє з бісероплетінням. Щиро бажаємо успіхів юній майстрині!
Джерело: 0462.ua
