"Виходить дуже довгоочікуваний мною проєкт «Запал. Маланка». Це наша експедиція на захід України, що вийшла дійсно дивовижною. Раджу подивитися всім, хто цікавиться українською культурою, нашим корінням, всім тим, що дістали зі скрині, яка дивом збереглась", — розповідає Наталія Жижченко "Onuka".
Далі пряма мова:
Взагалі проєкт «Запал» — моя особиста любов. Настільки улюбленого мною проєкту для душі я не згадаю за всю кар’єру. Коли вперше до мене звернулися із запитом стати ведучою цього шоу, звичайно, мій інтроверт одразу сказав «ні». Але сама концепція була настільки спокусливою, що я не змогла цій спокусі не піддатися. Перше, що я сказала: «Я запорю проєкт, тому що нудна людина у кадрі — це не дуже». Але все склалось саме так, як було потрібно.
Перша експедиція була на північ, і я всіх потягнула в Зону. Так для мене стартував «Запал».
Проєкт має назву «Запал», але я б особисто назвала пілотний випуск, знятий до повномасштабного вторгнення, «передчуттям великої війни». Тому що у словах кожного героя було передчуття цих подій. Кожен, хто говорив про нашу традиційну культуру, згадував, як по нас пройшовся каток радянської доби, який нищив цілеспрямовано всю унікальність нашої культури, усереднював, просто стирав…
Нині я зрозуміла, що вся українська культура формується всупереч. Саме так наша самоідентифікація і інсталюється. Через екзистенційний поштовх. До прикладу, відомі на Чернігівщині пиріжки з калиною. Чому вони стали популярними? Коли зародилися колгоспи, у людей забрали все, а за фруктові дерева змушували платити податок, через що їх просто повирубували. Калина ж не підпадала під ці обмеження, так і поширилася ця страва…
Взагалі всі ці експедиції змушували мене усвідомити, що ми живемо у дивовижній країні з такою різною, глибокою, семіотичною, ніжною та вишуканою культурою. І хоч яка вона барвиста, повсюди дуже інтелігентна. Автентичний український одяг — це повна протилежність тій шароварницькій стереотипізації, яка роками нам нав’язувалася. До прикладу, чернігівська вишивка білим по білому — це так вишукано, так бездоганно, бо «український костюм не впадає в око»…
Хочеться показати все це своїм дітям, своїм рідним, глядачеві. Ми тримаємось на прекрасних людях, настільки мудрих, що інколи стає моторошно. Коли просто звичайна жінка, яка показує дорогу, розказує про своє містечко, в якому багато хто виїхав під час війни, кидає фразу «вікна пустотою дивляться» — це дійсно поезія.
А коли мали експедицію півднем, почули, що є колодязь з ніби-то «солодкою» водою. Насправді йшлося про колодязь з не морською, а прісною водою. Але ж як це красиво!
Величезна подяка команді! Так легко і круто, смішно, радісно і сумно водночас мені не знімалося ніколи. Насправді «Фабрична, 12» частково стала результатом цих експедицій, адже «Запал» і запалив мене на Мистецький простір «Фабрична, 12» остаточно. І зі «Співочою майстернею» я познайомилась саме тут.
Додам, що це не наукова праця. Це все-таки, шоу, спрямоване запалити інтерес до самопізнання, до вивчення власних традицій, запалити серця, врешті-решт! Дивіться за посиланням.
Джерело: 0462.ua
