Ірина Синельник — відома чернігівська журналістка, громадська діячка, а також науковиця, кандидатка історичних наук. Родом із с. Конятин Сосницької громади. В липні 2022 року вона скористалася програмою захисту українських журналістів “Резиденція в Косово” і з того часу, можна сказати, живе на дві країни. Здобула експертність у балканських справах, вивчає англійську, продовжує професійну діяльність. Більш детально про це та про те, чим досвід Косово — країни, яка відносно нещодавно пережила війну, може бути корисний українцям, ми з нею і поговоримо.
Маленька держава у серці Балкан
– Ірино, розкажіть, скільки ви вже в Косово? Для кого й для чого діє ця програма — “Резиденція в Косово”?
– Програма захисту українських журналістів «Резиденція в Косово» триває з квітня 2022 року. Її започаткували Європейський центр свободи преси і медіа та уряд Косово, ініціаторкою виступила відома в Європі медіа юристка Флютура Кусарі. Реалізує цю програму Асоціація журналістів Косово у співпраці з Національною спілкою журналістів України. Українські журналісти можуть подати заявку на цю програму, але потрібно отримати рекомендацію НСЖУ. Як я розумію, кожна заявка проходить оцінювання, приймаюча сторона ухвалює рішення .
Косово є частково визнаною державою, яка самостійно оголосила незалежність у 2008 році. Україна до цього часу її не визнає. З моєї точки зору, у тому числі через вплив рф.
За територією це маленька держава у серці Балкан, трохи більша за Чернігівську область. А між тим, косовари дуже підтримують Україну й українців. Адже вони теж пережили війну чверть століття тому. Цю емпатію ми відчуваємо як від звичайних продавців на ринку, офіціантів у кавʼярнях до перших осіб держави. У центрі столиці висить величезний банер із написом Free Ukraine — Вільна Україна.
Першою українською журналісткою, яка приїхала в Косово, була моя колега з Кропивницького Людмила Макей. Потім долучилися інші колеги. Спочатку програма, що розрахована на 23 українців, тривала шість місяців, потім її продовжили до кінця війни. Хтось із журналістів уже повернувся, більшість залишається. Це люди з різних областей. Моя участь в програмі триває з липня 2022 року, але торік пів року через сімейні обставини перебувала в Чернігові. Поки живу на дві країни, але з домінуванням України, оскільки працюю для українських медіа, плачу податки в Україні і за можливості роблю донати. Нам створені умови для роботи. Сучасні технології дозволяють бути в контексті подій. Крім цього, маємо змогу відвідувати курси англійської та албанської мов, робимо спроби співпрацювати з іноземними виданнями.
Я та мої колеги даємо багато інтервʼю про війну в Україні, зустрічаємося з місцевими студентами, громадськими активістами, говоримо про вплив російської пропаганди і фейків.
Завдяки цій програмі я відкрила для себе Косово та Балкани. До приїзду в Приштину я дуже мала знала про війни на Балканах. І навіть більше — нині я усвідомила, що мої попередні знання ґрунтувалися на… сербській та російській пропаганді.
За час перебування в Косово я готувала публікації на теми, що стосуються підготовки демінерів, підтримки постраждалих від СНПК (сексуального насильства, повʼязаного з конфліктом), розшуку безвісти зниклих тощо. Мені приємно, що я зробила перше інтервʼю з премʼєр-міністром Косово Альбіном Курті для всеукраїнського видання. Часом ситуацію з проголошенням незалежності Косово порівнюють з анексією росією українського Криму. Між тим, Альбін Курті чітко пояснив, що жодним чином ці питання не можна порівнювати, адже Косово було звільнено від сербського панування, а Крим окупований рф. Про жодне самовизначення не йдеться, якщо «референдум» був організований російськими військовими.
Сподіваюся, що набутий в Косово досвід буде корисним у майбутньому як у моїй журналістській роботі, так і громадській діяльності.
Відзначають мусульманські та християнські свята
– Які ваші враження від цієї країни, чим відрізняється менталітет, культура, традиції? І чи є щось схоже з Україною?
– Косово — країна з красивою природою, столицю Приштину оточують гори, на вершинах яких взимку видніється сніг. Клімат чимось ніби і схожий з Україною, але зими тепліші, більше сонячних днів.
Понад 90% населення Косова — албанці, більшість з них сповідують іслам, хоча є незначна частина католиків. Серби, які теж мешкають в Косово, — це десь 4% населення, і вони православні. На вулицях столиці часто можна зустріти жінок у хіджабі, хоча мої друзі говорять, що це масово зʼявилося лише після війни.
На державному рівні відзначаються і мусульманські, і християнські свята. До Різдва і Нового року, наприклад, у центрі Приштини встановлюють ялинку, як і в українських містах. Новий рік — сімейне свято, коли родини збираються разом. Водночас святкують дуже гучно — з фейєрверками упродовж ночі. Цей момент українцям, які чули вибухи під час війни, не дуже комфортний.
Найбільше місцеві жителі святкують мусульманські свята Байрам і Курбан-Байрам. А їм передує піст, під час якого значна частина місцевих жителів нічого не їдять і не пʼють упродовж дня, але після заходу сонця можуть їсти і пити. Алкоголь місцеві не вживають з релігійних причин. Жодного разу не бачила на вулиці людей на підпитку. Однак і чоловіки, і жінки не залежно від віку дуже багато палять. Законодавство про заборону паління в публічних місцях є, але не в усіх закладах його дотримуються.
В архітектурі окремих міст, місцевій кухні дуже відчутним є історичний вплив Османської імперії, адже Балкани 500 років були під турецьким пануванням. Кастріот Скандербеу, який очолив повстання проти турецького поневолення, є національним героєм. У Косово й Албанії йому встановлено багато памʼятників. Один із них — у центрі Приштини. Дуже популярною в Косово є кава по-турецьки, а ось чай місцеві називають «чай русіш», тобто «російський». Але чай пʼють, як і в Туреччині, зі стаканів-тюльпанів.
Албанці — відкриті і щирі, готові допомагати в різних ситуаціях. У різні часи це були відважні і віддані воїни. У них існує поняття «Беса», якщо угода скріплюється цим словом, то за жодних обставин її не можна порушити.
– Чи є нині в Косово біженці з України? Які умови їх перебування?
– Коли ми вперше зустрічалися із міністром внутрішніх справ Косово в 2022 році, він говорив, що країна готова прийняти до 5 тис. біженців з України. Однак в Косово дуже небагато переселенців із України. Хоча країна надає їм житло, ймовірно, лякає транспортне сполучення: дорога з України до Косова триває понад дві доби, який напрям не обрати, — через Кишинів, Варшаву чи Відень, звідки є авіасполучення з Приштиною.
Декого відлякує нестабільність в Косово, адже на півночі країни Сербія час від часу вдається до провокацій. У грудні, приміром, стався теракт на каналі, що забезпечує водою значну частину жителів країни. У поширенні сербської пропаганди проти Косово є багато схожих наративів, які використовує росія проти України. Насамперед, це невизнання державності, невизнання військових злочинів. Косово заявляє, що під час війни сербські військові та поліція вчинили насильство щодо 20 тис. жінок і чоловіків. Сербська сторона це заперечує.
До речі, Сербія поширювала інформацію про «чорну трансплантацію» під час війни в Косово. Зараз росія говорить, що це відбувається в Україні… на лінії фронту. Навіть з точки зору здорового глузду в це складно повірити.
Здобуваю досвід і поширюю правдиву інформацію про Україну
– Так, подібні паралелі виникають постійно. Іро, а чим наповнені ваші дні в Косово? Чи сумуєте за домівкою?
– На тиждень ми маємо пʼять уроків по 100 хвилин іноземних мов. Мій рівень англійської значно покращився, я вже навіть маю досвід публічних виступів. Албанська — в процесі, бо це дуже складна мова. Також упродовж тижня бувають різні активності, які організовує Асоціація журналістів Косово, а ще організація, що працює з біженцями — JRS Kosovo. Час від часу є інтервʼю, зустрічі зі студентами чи громадськими активістами, заходи різних іноземних посольств, на які нас запрошують. Це завжди можливість розповісти про війну в Україні.
У другій половині дня найчастіше я працюю. Ввечері йду в спортзал або ходжу в парк, щоб підтримувати фізичну форму. У вихідні прогулююся в національний парк «Гермія», де готують, як на мене, найсмачнішу каву в місті, бо використовують джерельну воду. Косовари разом із турецькою кавою полюбляють макʼято.
За домівкою, звісно, сумую, особливо за рідними та друзями. Однак період життя в іншій країні розцінюю як здобуття досвіду і внесок у поширення правдивої інформації про війну в Україні. Адже мені доводилося чути питання від студентів — чи дійсно у ваших містах такі руйнування? Це не постановочні фото оприлюднюють ЗМІ? Така недовіра ображає, але я просто відкриваю свій телефон і починаю показувати фото з Чернігова і громад області, які я робила в 2022-2023 роках, розповідати про всі обставини, які пережили мешканці регіону.
– На вашу думку, чи може бути корисний досвід післявоєнного відновлення Косова жителям нашої країни?
– Звісно, досвід Косова буде корисний Україні. До речі, Альбін Курті говорив, що Україні слід не допустити помилок Косово. Це стосується і відбудови, і покарання військових злочинців. Важливу увагу слід приділити доказовій базі, нам рекомендують починати слухати справи в національних судах, не чекаючи міжнародного трибуналу. В принципі, це й відбувається.
Демінери з Косово, які мають підготовку на високому рівні і значний досвід, уже зараз навчають українців — як військових, так і цивільних. Одну зі шкіл я відвідувала двічі і писала про це. Я знаю, що фахівці з Косова мають прагнення працювати безпосередньо на території України.
Досвід Косова щодо пошуку безвісти зниклих теж може бути корисний. Я брала коментар в судмедексперта Арсіма Герджаліу, який працює з цією темою 25 років, і він запевнив, що готовий ділитися своїм досвідом. Після війни в країні було 13 тис. безвісти зниклих людей. За чверть століття залишилося 1300.
Косовари рекомендують українцям приділяти увагу ментальному здоровʼю. Одразу після війни в них були дослідження щодо рівня стресу в суспільстві, потім їх повторили через 8 років і рівень тривожності був значно вищим. Тому війну як колективну травму треба пропрацьовувати, аби не передавати наступним поколінням.
Також можна вивчати систему підтримки постраждалих від сексуального насильства під час війни. Це непроста тема, і громадські активісти на чолі з лікаркою Феріде Рушіте витратило чимало часу, щоб говорити про ці проблеми в суспільстві відкрито. Такі злочини не можна замовчувати, адже якщо постраждалі будуть мовчати, хтось інший буде розповідати свою «правду».
Косово варто відвідувати під час туру на Балкани
– Пані Ірино, сьогодні вас можна назвати не тільки амбасадоркою України в Косово, а й навпаки. Як вважаєте, чи може бути ця країна цікава нашим туристам?
– Косово — цікаве в туристичному плані. Тут є, на що подивитися. Варто відвідати Приштину. Це одна з небагатьох столиць світу, де немає річки. Хоча місцеві говорять, що річка є, але під землею. Призрен — культурна столиця Косово, дуже колоритне місто, з відчутним турецьким впливом, зі старовинною фортецею, розташованою над містом. Там проводять різні культурні події, запрошують українців. Ми відвідували театральний фестиваль за участю творчого колективу з Дніпра, а цього літа на фестивалі документального кіно презентували кінострічку «Місія 200» про жительку Луцька, яка перевозить додому тіла загиблих захисників України.
З моєї точки зору, найкраще відвідувати Косово під час туру на Балкани, адже і Північна Македонія, і Косово, Албанія, Чорногорія розташовані відносно поряд. Албанія і Чорногорія мають море. До речі, один із представників косовських турагентств зазначив, що з радістю організував би після завершення війни тури для українців на Балкани. Ймовірно, це колись станеться. Я декілька разів була в Албанії, поїздки організовувала Асоціація журналістів Косово. Це цікава країна, в ній до цього часу є бункери, які їхній диктатор Ходжа будував на випадок ядерної війни. Один із них я бачила з вікна автобуса, і він використовується як… курник.
Вражаючим було відрядження до Боснії та Герцеговини. Це дуже красива країна, гори мені нагадували Карпати, але наслідки війни відчутні до цього часу. Ми з колегами відвідували меморіал у Серебрениці, де сербські військові за тиждень розстріляли понад 8 тис. чоловіків і хлопчиків. Неймовірно боляче слухати історії очевидців, тих, хто вижив, і водночас розуміти, що це все зараз повторюється в Україні.
– Напевно, значна частина жителів країни виїхала під час війни за кордон. Цікаво, чи вони згодом повернулися? Це ще одна проблема, яка хвилює зараз наше суспільство, — чи повернуться українці?
– Косовари дуже цінують свою родину. Тут значний відсоток багатодітних сімей. Під час війни чи не 50% населення Косово виїхали за кордон. Я спілкувалася з однією жінкою, яка 20-річною під час війни працювала для іноземних медіа. Тривалий час була в Приштині. А потім батько зміг їм із сестрою зробити закордонні паспорти і відправити за кордон. Батько був юристом, тому дуже серйозно вимагав, аби під час перетину кордону їм поставили штампи в паспорт. Жінка була старшою, тому мала контролювати це питання. Але на кордоні був безкінечний потік біженців. І вона, як сказав батько, шукала прикордонників, які б могли поставити штамп у паспорт. Сербська поліцейська грубо їй відповіла, що не варто хвилюватися, бо в Косово вони з сестрою більше не повернуться. Якими ж сильними були емоції, коли ця жінка повернулася додому після завершення війни.
Так, значна частина косоварів, хто виїхав, потім повернулися додому. Хоча дехто лишився жити в європейських країнах. Діаспора є одним із важливих чинників розвитку країни, адже косовари, які живуть за кордоном, підтримують своїх родичів, інвестують у нерухомість. У липні-серпні кількість людей на вулицях Приштини зростає в рази, бо представники діаспори відвідують родичів.
До слова, я спілкувалася з одним із військових, хто воював у Армії визволення Косово, він вірить у перемогу України. І завжди підбадьорює, що в найскладніших обставинах не можна втрачати віру. Вона має бути непохитною, діяти і вірити — це те, що дуже важливо!
ЧИТАЙТЕ ЩЕ: Як чернігівці навчаються розмінуванню в Косово
Авторка — Вікторія Сидорова
Фото надані Іриною Синельник
Хочете швидше дізнаватися про найцікавіші і найважливіші новини?
Приєднуйтесь до наших каналів:
— в TELEGRAM
— у VIBER
— в INSTAGRAM
Тут тільки найактульніші відео, новини та історії Чернігова!
Джерело: 0462.ua
