Мешканці Пекарева, Синютина, Костирева, Кнутів, що на Сосниччині, нарешті видихнули З полегшенням — відкрилася навігація порома (його орендують у громади Андрій Дудко і Юрій Притика). Переправлятися можна аж до 8-ї вечора. Тепер 5-10 хвилин — і ти на другому березі Десни. Хоч сам, хоч із транспортом. До цього був човен або об’їзд через Короп — майже сотня кілометрів.
Інакше не добратися. Навесні — льодохід і водопілля, пором не ходить. Та й до переправи не добратися, бо дорога перелита. Узимку він теж на приколі. Тому всі чекають благодатної пори, коли Десна заспокоїться, вода зійде і можна буде, не витрачаючи зайвого часу і коштів, з’їздити в Сосницю.
Така пора саме зараз. Тож селяни стараються розв’язати проблеми, що накопичилися.
Розповідаючи, як роблять це протягом «невиїзного періоду», згадують добром єдиного на весь старостинський округ фермера — 49-річного Миколу Шведа (крім вирощування зернових, він займається розведенням великої рогатої худоби і коней).
Особливо вдячні люди Миколі Дмитровичу за сприяння в налагодженні медичного обслуговування. Це питання набуло особливої гостроти ще в кінці 2019 року, коли в Пекареві закрили ФАП. Якийсь час пацієнтів обслуговувала фельдшерка із Кнутів. Та згодом вона виїхала на заробітки і люди залишилися без медпрацівника. Охочих працювати в проблемній глибинці, яку річка на кілька місяців відрізає від цивілізації, не було. «Швидка» теж сюди не завжди доїжджала. Як правило, вона чекала на протилежному березі, куди хворого доправляли човном. Селяни просили керівництво доплачувати медику, який обслуговуватиме їх, із місцевого бюджету. Та такого так і не знайшли.
Зараз люди не нахваляться фельдшеркою Лідією Горбач, яка вже більш ніж рік приїжджає до них із сусіднього Шабалинова (село Коропської громади). Микола Швед не лише доплачує медпрацівнику, а й надає бензин (Лідія Володимирівна добирається власною автівкою).
— Яка сума доплати, не знаю, але все працює дуже чітко. Хто може, сам приходить чи приїжджає на прийом — кабінет для медпрацівника ми обладнали в приміщенні старостату. А також Лідія Володимирівна, якщо треба, відвідує пацієнтів удома. Причому, ідучи на виклик у те чи інше село, завертає й до своїх постійних пацієнтів — дізнатися, як вони почуваються, а за необхідності й надати допомогу. Микола Дмитрович закриває практично всі наші проблеми. Людям теж не відмовляє, коли звертаються. Скажімо, із проханням про забезпечення дровами, сіном. Не безкоштовно, але ціни прийнятні. Виорати город технікою фермерського господарства теж дешевше, ніж приватним трактором, — розповіла староста Тамара Степаненко.
По допомогу до фермера, не приховує вона, і сама теж звертається часто — відремонтувати колодязь, розчистити дороги від снігу, покосити траву на сільських вулицях, навіть по отрутохімікати — щоб позбавитися від кущів-паразитів на кладовищах.
Поставити пором на навігацію також було б складно без техніки, яку надав фермер.
Джерело: газета “Гарт”, Марія Ісаченко
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.
