Олександр Лаптій: «Воювати можна тільки на військовому фронті. Все інше — підміна понять»

Найбільший скарб України — наші дивовижні люди. 3 початку повномасштабного вторгнення до лав ТРО та ЗСУ стали сотні тисяч українців та українок, готових зі зброєю в руках боронити рідну землю. Айтішники та шоумени, педагоги та будівельники, артисти та ресторатори — люди різних професій сьогодні об'єднані щирим прагненням відстояти цілісність та незалежність України для себе та прийдешніх поколінь. І вони щоденно боронять нас на фронті. Олександ Лаптій — відомий чернігівський актор та режисер — встав до лав Гвардії Наступу. Незважаючи на те, що Олександр зараз знаходиться там, де дуже й дуже непросто відшукати хоча б пару вільних хвилин, він погодився відповісти на декілька наших запитань. За що ми йому від усього серця вдячні. — Пане Олександре, на сьогоднi ведеться чимало розмов про те, що люди мистецтва повиннi "воювати на творчому фронтi". Чому ви прийняли рiшення пiти на фронт реальний? Можливо, була якась точка неповерннення, пройшовши яку Ви зрозумiли, що повиннi боротися не лише як митець, а й як воïн? — Перш ніж відповісти на це питання, давайте розберемося в дефініціях. Не існує творчого, культурного, економічного, релігійного, журналістського, освітнього et cetera фронтів. Вживаючи подібні словосполучення, ми множимо симулякри і ментальні пастки які викривлюють і знецінюють такі поняття як фронт і фронтовик! Хочу нагадати що фронт це територія або район де ведуться бойові дії з застосуванням сил та засобів з метою знищення супротивника. Тобто воювати можна тільки на військовому фронті все інше це девіації і підміна понять. Отже, чому я вирішив піти на фронт? Я нічого не вирішував. Ворог поставив мене перед фактом військової агресії по відношенню до моєї держави і я як громадянин повинен виконати свій першочерговий обовʼязок по захисту своєї держави, так я вчинив в 14 році. Так я вчинив і зараз. — На вашу думку, на сьогоднi яким повинно бути украïнське мистецтво? Чи повинно воно ділитися "на експорт" та для украïнського глядача? І якщо так, то що головне ми повиннi транслювати за кордоном, а про що говорити вдома? — Не можна поділяти мистецтво на «експорт» і мистецтво для внутрішнього споживання, це ознака меншовартості і провінціоналізму. Українське мистецтво повинно бути українським (не шароварно-лубочним) за своїм змістом і формою, воно повинно спиратися на глибинно — кореневі традиції і проростати в сучасність прогресивною актуальністю. Українське мистецтво є частиною європейського культурного ландшафту і повинно зайняти чільне місце в світовому масштабі. — Чи не на завадi творчий бекграунд на вiйнi? Можливо, режисерський та акторський досвiд, навпаки, помiчний в чомусь? І взагалі, чи плануєте повернутися до мистецтва пicля перемоги? — Не на заваді. Помічний і багато в чому. Щодо творчих планів… По-перше, до перемоги ще треба дожити. По-друге мені не відомо скільки сил і енергії доведеться віддати виборюючи перемогу. А реалізувати я б хотів дуже багато чого! Можу відкрити таємницю: я досить плідно задіяний у довгоочікуваній грі “Stalker 2”. Але деталі — згодом. — Про що, на вашу думку, найперше повинні пам'ятати цивільні, які зараз знаходяться в тилу? — Найголовніше в тилу — памʼятати що йде війна: кривава, жорстока, вбивча. Мета ворога — знищити Україну і українців! Кожного ранку прокидаючись в тилу, де є світло, газ, тепла вода, задавайте собі питання, що я можу зробити для перемоги, як і чим можу допомогти фронту! Усією редакцією від щирого серця бажаємо Олександру з побратимами якнайскорше вибороти перемогу, цілими та неушкодженими повернутися додому і творити на радість глядачам та на славу Україні. Спілкувалася Ольга МелашенкоЧернігівська Медіа Група Хочете швидше дізнаватися про найцікавіші і найважливіші новини?Приєднуйтесь до наших каналів:- в TELEGRAM- у VIBER - в INSTAGRAMТут тільки найактульніші відео, новини та історії Чернігова! Джерело: 0462.ua