Радянський офіцер, ВПО, карасі: про що розповідають чернігівські рибалки

У  другу неділю липня (цьогоріч цей день припадає на 9-те липня) в Україні відзначається День рибалки. Напередодні цього свята наш журналіст Сєргєй Карась (кому, врешті-решт, як не йому писати на такі теми) побував на березі Стрижня у Чернігові та поговорив з чернігівськими рибалками про те, що привело їх на беріг, про рибу та про життя. Вітя та Льоня На березі Стрижня, який примикає до Ялівщини, сидять двоє рибалок. Один з них – пан Віктор («Вітя», — як він назвав себе сам) зазвичай рибалить саме тут, або ж на Десні (каже, що, через роботу, нікуди далі вибратися не виходить). Інший же – Леонід (або «Льоня», — так називає друга Віктор) більше любить їздити: «Десна набридла», — каже Леонід. -  Вихідні – два дні, а потім – на роботу. Багато часу щоб ходити на риболовлю немає. Чому ходжу? Нема чого робити – ось й ходимо, — розповідає пан Віктор. Готують спійману рибу виключно дружини рибалок: «А хто ж? Якщо дружина є, то нащо ж вона?», — відповідає на пан Віктор на питання хто готує рибні страви. Дружина Віктора найчастіше робить для родини уху, а ось «друга половинка» пана Леоніда балує чоловіка рибою, запеченою у духовці. 6-килограмовий сазан – найбільша риба, яку, як він розповідає, ловив Леонід. Було то взимку: -  А я взимку не ходжу, то й не ловлю такої риби… — задумливо каже пан Віктор. На Стрижень з Донбасу З іншого боку дороги, там де Стрижень стає вузьким, а течії майже немає, качки вчать плавати каченят та полює на рибу пан Іван. Рибалити він почав тільки місяць тому, адже лише у березні приїхав до Чернігова з Донбасу – колишнього Ясинуватського району (після реформи 2020-го року район був включений до складу великого Донецького району Донецької області): -  Зараз наше село в окупації. Тут, у Чернігові, жила донька. Вона поїхала до Італії, а ми – до її квартири, — розповідає пан Іван, який, до переїзду у Чернігів, не рибалив. – Риболовля відволікає: сиджу години 3-4, допомагає. Стрижень чоловік обрав для рибальства через транспортну зручність – приїжджає сюди першим ранковим тролейбусом. Ловив тут виключно… карасів. До речі, пан Іван розвінчує один з найбільш поширених міфів: каже, що плювати на черв’яка перед тим, як закинути вудку – не обов’язково! Колишній радянський офіцер, що ненавидить Путіна На березі Стрижня біля вулиці Добровольців, одразу з двох вудок, рибу ловить 81-річний Микола Іванович. Як розповідає чоловік, рибалити почав у 1970-х. Але тривалий час робив то в Латвії, де прожив 16 років: -  Я колишній військовий, офіцер. Служив «Родінє». Коли був у Латвії, там ловив по озерам. Там була плотва, лящ… — розповідає пан Микола. Цьогоріч він рибалить уперше, каже, що до того кілька разів на велосипеді приїжджав на Стрижень – на «розвідку»: -  Приїжджаю о дванадцятій годині, а рибалка на березі лежить. Значить – не клює. Порозмовляю, каже: «Вчора, за цілий день, дві зловив». Тож я не приїжджаю. А позавчора приїхав, так один пів на дванадцяту вудку вже згортає. Я його питаю: «Не клює?» Він каже: «Та клює… так, трішки спіймав», — й показує, напевне, десятка два (спійманих риб, — прим.). Тому і я почав готуватися: купив опариша та сьогодні приїхав. Вже трошки спіймав, — каже Микола Іванович, дістаючи з води садок, в якому плескаються десь з 5 карасів. Й саме тут поплавок однієї з вудок уходить під воду – починає клювати. Й пан Микола, вправно орудуючи підсаком, дістає зі Стрижня чергового… карася! -  Розумієте, в мене з українською мовою погано. Я сам – українець. З Хмельницької області. З 7 років – у Кацапії. Мене окацапілі. Який з мене тепер українець? Мені дуже важко розмовляти українською, а хотілося б! – жаліється Микола Іванович.  Перед початком повномасштабного вторгнення пан Микола важко перехворів на коронавірус. Тому сил, під час облоги Чернігова, було обмаль. -  Після коронавірусу було тяжко: їсти не хочеться, сил немає. Світла нема,  води немає, ліфт не працює… Й я з 5 літрами води півгодини підіймався на восьмий поверх, — згадує чоловік період облоги Чернігова. – У квітні з дружиною виїхали до Вінниці – там гарні знайомі, приватний будинок. Два місяці були там. Про росіян чоловік говорить відверто: -  Будь вони прокляті, ті росіяни! Я їх ненавиджу. Коли все почалося, Путін казав: «Іду освабаждать рускоязичноє насєлєніє». А вже ввечері почав пуляти по населенню. Гади вони! Я їх ненавиджу! – каже колишній офіцер радянської армії. – Коли була війна з німцями, казали, що кожен має знати за що він воює, за що він вмирає: «За Родіну, за Сталіна», — було. А за що зараз кацап воює? Мені не зрозуміло. Землі не вистачає? Землю захопити треба? Українці – зрозуміло, захищають свою Україну. А за що кацап воює – не зрозуміло. Як в них руки не відсихають стріляти по населенню, по людям, по будинкам?! Сволота найсправжниша. Я цих гадів ненавиджу. Риболовля замість комп’ютеру Трохи вище за течією біля берегу сидить пан Андрій. -  Риболовлею займаюся років 8. Це дуже захоплюючий відпочинок. Живу біля річки Стрижень, ходжу недалеко від дому. Мені подобається. Ловлю на перловку, опариша, іноді, на мастирку (тістоподібна приманка з гороху та манної крупи, — прим.), — ділиться він. Каже, що на Стрижні можна спіймати підляща, карася, плотву, судака та щуку. Цього дня в улові пана Андрія підлящики. -  Ходжу на риболовлю раз на чотири дні. Так як працюю чотири дні, потім два вихідних, один з яких проводжу на риболовлі. Рибу їмо: смажимо, або на таранку (тобто сушать, — прим.). Риба нормальної якості. Той Стрижень, який йде через дорогу – вузький, там є деякі питання до якості риби. Наприклад: запах. А тут, на широкому Стрижні, з рибою все нормально, — вважає пан Андрій. Як він розповідає, найбільша спіймана риба – це півторакілограмовий лящ та кілограмовий… карась. -  Рідні ставляться до мого захоплення нормально: це краще, аніж сидіти за комп’ютером, або просто вдома. Це – відпочинок. Тому рідні підтримають моє захоплення. Риболовля допомагає – я тут відпочиваю морально, незалежно від того клює риба чи ні, — розповідає пан Андрій. – Хочу привітати всіх з днем рибалки та побажати захоплюючого кльову, гарних трофеїв. Ходить на рибалку, відпочивайте. Наразі це, я вважаю, найкращий відпочинок. Приєднаємося до привітань й ми. Єдине що хочеться додати: побажання вдалої риболовлі й тим українським «рибалкам» з ЗСУ, які, озброївшись «Нептунами» полюють у Чорному та Азовському морях на російську металеву «рибу» – ту саму «рибу», котра має звичку обстрілювати мірні українські міста. Бажаємо бити по ворогу кучно та влучно. Сєргєй КарасьЧернігівська медіа група Джерело: 0462.ua