Що почитати? Добірка надихаючих книг від чернігівських знавців

Продовжуємо проєкт «Літпорада», який реалізуєтьсяЧернігівською Медіа Групою у партнерстві з Чернігівською міською бібліотекою імені М.М. Коцюбинського. Сьогодні до вашої уваги добірка тематичних книжок, присвячених Міжнародному дню боротьби за права жінок (8 березня) та 209-й річниці з Дня народження Тараса Шевченка (9 березня). Леонід Ушкалов «Моя шевченківська енциклопедія: із досвіду самопізнання». Дух і літера 2019 Скажіть відверто, як добре ви знаєте Шевченка? Поза тими поезіями, що всі вчили у школі, поза найвідомішими автопортретами, поза офіційною біографією, яка не залишає Пророку нічого людського? Погодьтесь, ми звикли до Шевченка як до символу, пам’ятника, ніби він ніколи й не був людиною, а одразу постав Великим Борцем За Волю України. Літературознавець Леонід Ушкалов теж помітив цю несправедливість, а оскільки професійно вивчав життя і творчість Кобзаря, то взявся виправляти ситуацію. Звісно, різноманітних досліджень про Шевченка існує безліч, проте ця книжка все ж унікальна. Вона складається з 300 есеїв на найрізноманітніші теми, які можна застосувати до творчості Тараса Григоровича. Зібрані вони в формі енциклопедії, й це дуже зручно, адже почати читати можна з будь-якої сторінки. Відкрити на літері Б й дізнатися, чому Шевченко любив мальовничі болота. Або на літері З й прочитати, чим було для нього золото. Або скільки в його поезії ніжності. Або що він думав про самогубство. Без перебільшення, відповідь можна знайти на майже будь-яке, найнесподіваніше запитання. До того ж, як зазначає автор, вони є спробою самопізнання, і можуть такими стати й для читачів. Адже «Шевченка розуміємо настільки, наскільки розуміємо себе». Тож читати цю книгу можна безкінечно, так само як і «Кобзар», щоразу знаходячи нові й нові грані письменника та його творів, творити для себе Шевченка-людину, а не пам’ятник. Малала Юсуфзай, Крістіна Лем “Я — Малала. Історія незламної боротьби за право на освіту”. Наш формат, 2016. Одна з найбільш вражаючих історій боротьби за права жінок — історія Малали Юсуфзай з Пакистану, наймолодшої лауреатки Нобелівської премії миру. Малала прагнула навчатись і здобути професію, й за це її мало не вбили. Для нас звучить як печерне дикунство, а між тим це й досі реалії багатьох мусульманських країн, де жінки не мають майже ніяких прав, а така проста річ, як освіта жінок досі вважається небезпечною для правлячого режиму. Звісно, для нас це не новина, але мало хто знає, чому так відбувається. Малала нам розповість. Її книга — екскурс в історію Пакистану і його боротьби за права людини, а також, і перш за все, історія родини Малали та їхньої невситимої жаги до знань. Вона починається з тієї події, яка стала поворотною в долі дівчини. Одного дня Малала разом з однокласницями їхала зі школи. Автобус зупинили на дорозі бойовики. “Хто з вас Малала?” — запитав один з них, і вистрілив дівчині в обличчя. Цьому передували століття боротьби між прогресивними людьми й релігійними фанатиками, століття повільного поступу в бік цивілізації, зміни в свідомості людей, які вкотре перекреслив прихід до влади “Талібану”. Малала вижила, на щастя. Переїхала до Англії, написала свою книжку, створила фонд допомоги дітям, які прагнуть навчатися, отримала Нобелівську премію. Її боротьба триває. Джерело: 0462.ua